Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
До її складу входять представники громадських організацій, органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та окремі громадяни, вони беруть участь в її роботі на громадських засадах. Персональний склад ради оголошується наказом начальника виховної колонії.
2. Організаційною формою роботи піклувальної ради є засідання, проводяться вони, як правило, один раз на три місяці, на них обираються голова піклувальної ради, його заступник і секретар. Залежно від питань, що розглядаються, на засідання запрошуються представники органів прокуратури, виконавчої влади, інших правоохоронних органів, громадських організацій. В них обов’язково бере участь начальник виховної колонії або його заступник.
Відповідно до покладених завдань у виховних колоніях піклувальні ради:
— розробляють заходи і відшукують можливості для поліпшення матеріальної бази колонії для залучення засуджених до праці, відпочинку, їх побутового та медико-санітарного забезпечення, необхідного для формування здорового способу життя, здійснення оздоровчо-профілактичних заходів;
— конкретними пропозиціями підтримують регіональні (місцеві) програми діяльності виховних колоній, для цього взаємодіють з громадськими організаціями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями;
— надають допомогу адміністрації виховних колоній у проведенні соціально-виховної роботи із засудженими, організації їх загальноосвітнього та професійно-технічного навчання;
— організовують шефство громадських організацій і трудових колективів над засудженими-сиротами, тими, хто залишилися без батьківського піклування для надання матеріальної допомоги;
—здійснюють соціальний патронаж і соціальний супровід щодо неповнолітніх осіб, звільнених від відбування покарання, залучаючи до нього громадські організації, органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, батьківські комітети, до складу яких входять батьки засуджених, особи, що їх замінюють та інші близькі родичі. Діяльність таких комітетів регламентується положенням, яке затверджується начальником установи.
Батьківський комітет має право: а) знайомитися з житловими й побутовими умовами тримання засуджених у виховній колонії; б) звертатися до громадських об’єднань для надання допомоги засудженим-сиротам, особам, які позбавлені батьківського піклування і не підтримують з ними зв’язку в період відбування покарання, а також неповнолітнім з неблагополучних родин, забезпечувати їх посилками, передачами, громадським одягом перед звільненням;
в) надавати особисту допомогу в проведенні виховної роботи із засудженими і залучати до неї об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
Розділ IV ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Глава 22 ПОРЯДОК I УМОВИ ВИКОНАННЯ ТА ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ДОВІЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 150. Місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
1. Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
2. Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі у виправних колоніях максимального рівня безпеки, тримаються окремо від інших засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях даного виду.
1. У статті, що коментується, йдеться про установи виконання покарань, в яких відбувають покарання засуджені до довічного позбавлення волі (див. коментар до ст. 11 КВК).
Як зазначено у ст. 64 КК України, довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Цей державний примус належить до основних видів покарання (ст. 52 КК).
Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.