Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
Задум був геніально простий. І коли Жюв біг до місця вибуху, то був певний: усе сталося, як він замислив. Як він і передбачав, Фантомасові кортіло викрасти гроші, які він мав виплатити Максону. Мабуть, він спостерігав за особняком мільярдера й, очевидно, став свідком перевезення нового сейфа, що його, як він знав, помістять у підвалі. І, без сумніву, вирішив пограбувати цей сейф.
Жюв уявляв, як він тайкома пробирається в підвал, підходить до сейфа, вивчає й доходить висновку, що викрасти його не можна. Тоді, зламати замок? Фантомас не гайнуватиме час на те, чого не можна здійснити. Досвідчений бандит просто візьме газовий різак і зробить діру в стальній стінці сейфа. Жюв наче наяву бачив, як той направляє полум'я різака, як метал спочатку розпікається до червоного, потім до білого, починає плавитися. Фантомас певен, що гроші в його руках.
І раптом страшний вибух. Налаштований сейф, між подвійні стінки якого було засипано порох, підривається. Фантомас гине. Мабуть, там лежить його розпростертий, невпізнанний труп, розчавлений камінням, що обвалилося, посічений скалками металу.
— Швидше! Швидше! — хрипко вигукував поліцейський.
Жюв, Фандор і Максон добігли до особняка майже одночасно. Сила вибуху повибивала всі шибки, всі двері. Всередині будинку все було перевернуто догори дном, меблі перекинуті, коштовні дрібнички розбиті. Але це нічого не важило! Фантомас попався, легендарний бандит зрештою таки знищений. Це була перемога, остаточна перемога.
— Швидше! Швидше! — вигукував Жюв.
Вони побігли сходами вниз у підвал. Там стояв ядучий запах пороху й динаміту, який пік у горлі, наче міцне вино.
— Швидше! — гукнув Жюв.
Він біг попереду, стрибаючи зразу через чотири сходинки. Від стелі все ще відривались уламки гіпсу й падали, здіймаючи пилюку, яка забивала дух.
Перший підвал був повністю зруйнований, у другому — пробита стеля наполовину обвалилася. Жюв кинувся туди. Він витягнув електричний ліхтарик і спрямував промінь світла, шукаючи розбитий сейф.
— Фантомас! — скрикнув Жюв.
Там, де уламки заліза свідчили, що тут стояв сейф, поліцейський помітив тіло.
— Фантомас! — знову скрикнув Жюв.
Та ба, це був не Фантомас!
На крик Жюва відгукнувся інший голос. Це Фандор у розпачі заволав:
— Елен!
Це не Фантомас став жертвою вибуху, не його тіло було розпростерте перед сейфом, а тіло нареченої Фандора Елен.
Як вона опинилася тут? Яким чином дочка Фантомаса стала жертвою задуму Жюва?
Та розгадувати цю загадку було не на часі їм, розгубленим і охопленим розпачем. Фандор кинувся до нерухомого тіла дівчини, Жюв застиг на місці, затулив обличчя руками й у відчаї заридав.
— Я вбив її, я вбивця…
Але в розпачі вони перебували недовго. Хрипким від радості голосом Фандор покликав Жюва:
— Допоможіть мені… Вона жива.
І наче його голос був чудесним даром повертати мертвих до життя, Елен поворухнулась. Вона розплющила очі, побачила свого нареченого, що схилився над нею, впізнала його й ледь усміхнулася.
— Елен! Елен! — жебонів молодик. — Ви мене ніколи не пробачите!
А дівчина прошепотіла голосом, слабкішим за подих:
— Я винна в усьому, що сталось… Я знала, що мій батько хотів украсти сейф, а пана Максона, як мені здалося, не буде всю ніч, я захотіла врятувати свій статок і перенести його в надійне місце, тому взяла газовий різак, але підірвала сейф. Так уже й бути, нічого не вдієш, я сумнівалася у вправності Жюва.
У цих простих словах було стільки щирої правди, стільки простодушної чарівності, що вони до глибини душі вразили Жюва.
— Бідна дівчинка! — зойкав комісар, який ніяк не міг собі пробачити те, що сталося. — Замість звинувачувати мене, вона всю вину бере на себе.
На вулиці перед особняком Максона зібралася юрба цікавих. Підійшов і сержант поліції. Ніхто не знав, що тут відбувається.
Через якийсь час у вікні другого поверху появився Максон.
— Нічого страшного, — крикнув він людям, що стовпилися перед будинком. — Через необережність служника вибухнув газ. Нікого не поранено.
Ця заява, звичайно, потамувала тривогу юрби. Сержант, задоволений тим, що його втручання непотрібне, подався геть, а заспокоєні сусіди розійшлися по домівках.
А тим часом у підвалі Жюв і Фандор радилися, що робити. Максон, який колись вивчав медицину, швидко оглянув Елен.
— Якщо не помиляюся, — зробив висновок мільярдер, — у бідної дівчини перелом таза. Випадок складний, сам я допомогти їй не зможу.