Невідоме Розстріляне Відродження
- Автор: Коломієць Павло, Дика Марійка
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7531-4
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:
Василь Басок
Народився 22.04.1906 р. в с. Соснівка на Сумщині. Навчався у Воздвиженській сільськогосподарській школі на Ямпільщині, але вищої освіти так ніколи й не отримав і це відбилося на його творчості.
Був комсомольським активістом, організував хату-читальню. Віршував з дитинства, у юнацькому віці потрапив на роботу в глухівську окружну газету «Червоне село», де його вірші й нариси друкувалися систематично. У колективному збірнику «Вперед» (Глухів, 1928) з’явилися його поезії та перші прозові твори.
1930 р. вийшла друком перша збірка «Розорані межі», 1931-го – «Рушай на врожай» та «Гримлять квартали». Публікувався також у журналах «Глобус» та «Молодий більшовик».
Але після того, як його батьків розкуркулили, на поета почалися нагінки, він не зміг уже видати жодної книжки. Того, хто жив комсомолом, виключили зі спілки. Та він не змирився, бігав по кабінетах, доводив свою відданість партії і врешті його поновили.
З осені 1933 р. завідував відділом газети «Червона Лубенщина», у квітні 1935-го виїхав до Кременчука, де влаштувався відповідальним секретарем «Робітника Кременчуччини». Крім газетярських матеріалів, публікував тут вірші, переклади з С. Єсеніна, В. Маяковського, Б. Брехта, Рабіндраната Тагора та ін. У вересні 1936 р. його звільнили «як класово чужий елемент». Після цього він почав працювати у чернігівській обласній газеті «Більшовик».
У серпні цього ж року на зборах письменницької організації В. Басок покаявся: «Мій батько був урядником. За це я два рази виключався з комсомолу. Батька в 1930 році розкуркулено. Він арештований (за чутками) як член СВУ і розстріляний. Точно не знаю. Це на мене вплинуло, я перестав писати…»
Серед віршів, які викликали обурення партійної критики був і такий:
Востаннє Басок писав дружині з Чернігова 14.08.1936 р.: «Виявляється, надійшли якісь дані з мого рідного села… Нібито мій брат за кордоном, тоді як точно відомо, що він загинув на фронті ще в 1914-м. Були збори (літераторів), знайшли якусь рецензію на мою збірку ще 1932 року і на її основі стали обґрунтовувати мої помилки та зриви. В резолюції значиться: „Басок недостатньо усвідомив свої помилки і зриви у творчості“».
16.08.1936 р. поета арештували і засудили на 10 років виправно-трудових таборів на Далекому Сході. 8.02.1938 р. дружина отримала листа від чоловіка з табору, розташованого поблизу міста Ворошилова під Владивостоком. Він писав: «Засуджений трійкою, нібито на 10 років. Проте ні про строк і за якою статтею поки що офіційно не повідомили… Я не злочинець, я ні в чому не винен перед Батьківщиною і трудовим народом – так я заявляв на слідстві… Так готовий заявити на повен голос… Живу надією, що будуть ще розглядати глибше, і в такому разі моя доля обов’язково зміниться на краще. Звинувачення мені було пред’явлено в абстрактній формі: участь в антирадянській націоналістичній організації і антирадянська агітація» (13.04.1938). «За станом здоров’я не можу бути в числі передових. Мене зарахували до третьої категорії… Працюю під конвоєм, дуже стомлююся» (15.04.1938). «За квітень на 4 дні немає звільнення від лікаря, і вони записали як відмову від роботи… При можливості надішли мені загальний зошит для віршів, конверти, олівці» (2.05). «Мабуть, мої останні листи тебе дуже налякали. Не турбуйся, моє здоров’я знову покращало» (11.06). «Повір мені – людині, що переживає ув’язнення, – яке казково прекрасне життя на волі!» (1.07) В останньому листі 1.08.1938: «Пишу з Владивостока. Ждемо відправки. В перспективі можливо – Колима».