Крига. Частини І–ІІ

Черський, Ян (1845–1892) — польський геолог, палеонтолог і географ білоруського походження, видатний дослідник Сибіру; учасник Січневого повстання, засланий за це до Сибіру (Омськ) і примусово відданий у солдати, 1869 року звільнений з військової служби через хворобу, перебрався до Іркутська; у 1873–1876 роках досліджував Саяни та район річки Ангари, у 1877–1881 роках проводив геологічні дослідження берегів Байкалу і Саянів, у 1881–1882 роках вивчав басейн Нижньої Тунґуски і Селенґи; 1885 року був амністований, проте й далі вивчав Сибір, провівши 1891 року експедицію до рік Колима та Індигірка, але помер під час мандрівки до гирла Колими; на честь ученого названо гірську систему у Північній Якутії, хребет на Забайкаллі в районі Чити, найвищу гору Байкальського хребта, долину ріки Кандат, пік у горах Хамар-Дабан, льодовик у гірській системі Черського, вершину біля селища Листв’янка, стоянку первісної людини неподалік Іркутська, селище, кілька видів риб і вид джмелів.

Черчилль-Спенсер, Вінстон (1874–1965) — британський державний діяч, походив із династії ґерцоґів Мальборо, закінчив Королівську військову академію в Сандгерсті, у 20-річному віці розпочав військову службу в гусарському полку в Банґалорі (Індія), 1895 року розпочав кар’єру військового журналіста, описуючи бої між іспанцями та кубинськими партизанами, у 1897 році узяв участь у придушенні повсталих індійських племен під Омдурманом, що описав у книжці «Річкова війна» (1898); як журналіст брав участь у Другій англо-бурській війні (1899–1902), під час якої побував у полоні, а згодом утік крізь джунглі, що описав у наступних книжках; 1900 року став депутатом парламенту на наступні 64 роки, спершу від консерваторів, відтак від лібералів (1904), а з 1925-го знову від консерваторів; обіймав низку міністерських посад, 1911 року став першим лордом Адміралтейства, активно сприяв розвиткові армійських танків, а в 1917–1919 роках, ставши секретарем озброєння, сформував перший в Англії дивізіон бронеавтомобілів; у 1919–1921 справді керував міністерством війни, доклавши багато зусиль, щоб придушити більшовицький заколот і підтримати «білий» рух; як прем’єр-міністр (1940–1945) у найважчі для країни роки Другої світової війни став творцем перемоги у ній.