Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Скажіть йому, що я математик, а не шаман, — пробурмотілося. У нервовому відруху почалося намацувати тютюн і цигарковий папір. Рука повернулася до чашки, й затиснулася на ній судомно. — Кісток маю, скільки треба: народився без жодних вад. Нехай він краще подумає, де тут можна безпечніше ступити на якісь ширші Шляхи Мамутів, у мене були помилки в повідомленні, кілька разів я мусив вгадувати хвилю.
— Він каже, що ми вийдемо від ріки Мурін Онотським хребтом на Лєну, на потрійне розгалуження Шляхів. Каже, що там ви, мабуть, його зустрінете.
— Що?..
— Agawūut-Ü-Nin!
Цього вже було занадто.
— Я поняття не маю, де шукати Батька Мороза! — Кинулося чашкою у стіну; вона відбилася від жердини. — Розумієте, Тіґрію? Усі ці мапи, всі ці розрахунки, таємні обчислення, розслідування чорного минулого батька, пакти з політичними чертями — все це гівна варте! Я нічого не довідався! Я тікаю у глиб Сибіру, бо мене переслідують, але куди — куди — в нікуди! А тепер я довідуюся, що поки що й до Іркутська повернутися не можу. Й ще Шульц або царська охранка шлють за мною тубільних слідопитів, якихось трупоїдів, як він каже, — ну що?! — Визвірилося на Чечеркевичa, який більше не перекладав Етматову, а лише дивився на цей непристойний вибух із дурною переляканою міною. — Ну, що?! Я не можу вас довше проти правди тримати. Немає жодного плану! Хіба що хтось зголоситься добровольцем у крижану могилу, то, будь ласка, ми можемо перейтися до витоків байкальського тунґетиту, — хто готовий?
— Заспокойтеся, — прошепотів з-під ковдри Один.
— Він каже, каже… що…
— А може, б він заткався нарешті! — гаркнулося на шамана, загортаючись у шубу й укладаючись на бік спати.
— Він каже, що ви дуже мудрий.
— Пфх!
— Що ви дуже мудрий. — Японець ковтнув диму й закашлявся: шаман чекав. — Але чому ви не порахували, що то передусім родитель хоче знайти huta, тобто сина свого?
… Він каже, що…
Тут знову відізвався бубон каліки-тунґуса, а пан Чечеркевич заходився тлумачити виспівувані слова:
— Чи не тому вийшли ви з міста в Зиму відверту? Чи не тому казали провадити себе до найширших Шляхів? Півсерця у вогні, півсерця у кризі: ідете до нього так, щоб не дійти, шукаєте так, щоб не знайти. Але як же батько, котрий із абаасами ходить, може залишитися сліпим на чорне світло сина? Як же може не вийти до нього, коли huta вирушив йому назустріч із розпростертими руками? Його пси, його вовки, ведмеді — він про духів каже — проведуть його до тебе через Підземний Світ. Вистачить вийти на півдорозі, простягнути руку, відкрити юрту. Покликати, як син батька. На перехрестях мамутових. Як же батько може не прийти до сина? Як він може не прийти? Хоча б і тримав на плечах усю Un-Ilu. Він прийде.
Про лічбу тенебрів
Тьмідинометр має форму ціпка, що закінчується дугуватим хитуном. Спосіб його застосування подібний до способу вжитку термометрів-пращ: слід стати на відкритому просторі й завертіти хитуном. Ціпок товстий, із крижлізною «бульбою» під дугою — там міститься невеликий теслектричний ґенератор із заздалегідь усталеною продуктивністю і будовою, яка ґарантує стандартну структурну сталу Q. Тьмідинометр вимірює тиск теслектричного потоку UW, вивільнюваного по дузі в повітрі. Оскільки ми знаємо властивості ємності Q1 і Q2 (тобто сталу повітря), знаємо ємність ґенератора й сам тиск — то легко обчислити останню складову рівняння: силу довколишнього теслектричного поля. Що нижчий тиск на тьмідинометрі, то менша різниця потенціалів. У дворі Фізичної Обсерваторії Імператорської Академії Наук у день спокійного неба Тесла вичитав з поділки, намальованої на ціпку, сто двадцять з половиною тенебрів. Тому він приписував губернському містові Іркутську ізоалетею у дев’ять десятитисячних нокти. Йдучи на північ, до місця Удару, слід було очікувати систематичного зростання Морозу. Через день після спуску з гір, на висоті п’ятдесят четвертої паралелі, вийнялося тьмідинометр з-під Теслиної пічки й на світанку, перед згортанням табору, замахалося устройством над головою, чорно паруючи під молочнобарвним Сонцем. (Тунґуси схопилися за свої залізні обереги). Після чого занотувалося показник, одним рухом карандаша заморожуючи календар.
7 грудня 1924 року, 116 тенебрів.
Тунґуси ставилися до цього забобонно, й годі було цьому дивуватися, але зауважилося, що й пан Щекєльніков нишком робить знак хреста. А японці, хоча нібито й освічені європейці, й люди, досвідчені в царині Криги, теж завжди воліли в пору вимірювання тьмідини знайтися десь на іншому боці табору, за тваринами, за наметами, повернуті плечима. А коли намагалося їх розпитати, спершу ще жартома, то вони втікали в ухильнí півсловá.