Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
Та потім Роланд почав свій виступ, і всю свою увагу Едді звернув на нього. І увага поступово змінювалася захопленням. За все своє буремне дитинство й не менш буремну юність Едді чув чимало брехні. Сам нерідко обдурював, часом робив це дуже майстерно. Та на той час, коли Роланд дістався середини своєї розповіді, Едді збагнув, що до того раннього вечора в Кальї Брин Стерджис йому ще ніколи не доводилося лицезріти такого великого генія брехні у дії. А…
Едді роззирнувся довкола і вдоволено кивнув.
А юрба ловила кожне слово.
— Востаннє на цій сцені я танцював комалу, танець життя. Нині ж…
Його перебив Джордж Телфорд. Занадто улесливий і занадто хитрий, як на думку Едді. Та чого-чого, а хоробрості йому не бракувало: не кожен наважиться заговорити, коли вітер віє не в його бік.
— Еге ж, ми пам'ятаємо, ти файно танцював! А як, Роланде, ти танцюєш мортату, танець смерті, скажи, прошу.
Натовп несхвально забурмотів.
— Те, як я її танцюю, неважливо, — відповів Роланд, анітрохи не збентежившись, — бо мої танці в Кальї скінчилися. У нас із друзями тут є робота. Ви запросили нас, і ми кажемо спасибі. Ви попросили нас про поміч і оборону, тож і я прошу вас послухати дуже уважно. Менш ніж за тиждень прийдуть Вовки.
Юрба зітхнула, погоджуючись. Нехай час став слизьким, але навіть темні фолькен знали, що лишилося п'ять днів.
— За вечір до їхньої появи я хочу, щоб кожен близнюк Кальї, якому не виповнилося сімнадцять, був тут. — Роланд махнув рукою ліворуч, де Сестри Орізи спорудили шатро. Сьогодні там було чимало дітей, хоча, звісно, не сотня (саме стільки, як не більше, дітей, потрапили під загрозу). На час зборів старшим доручили наглядати за молодшими, а хтось із Сестер Орізи періодично перевіряв, чи там усе гаразд.
— Роланде, там вони всі не вмістяться, — сказав Бен Слайтмен.
Роланд усміхнувся.
— Але якщо шатро буде більшим, вмістяться, Бен. Я певен, що Сестри Орізи щось знайдуть.
— Еге ж, і нагодувати малих від пуза, щоб довго пам'ятали! — вигукнула Марґарет Айзенгарт. Її слова зустріли добродушним сміхом, який, проте, тривав недовго. Люди думали про те, що Вовки все-таки можуть перемогти й тоді половина дітей з тих, хто проведе Вовчий вечір на зеленому моріжку біля Павільйона, за тиждень чи два не пам'ятатимуть своїх імен, не кажучи вже про те, що вони їли.
— Я б хотів, щоб вони переночували тут і завтра ми вирушили рано, — сказав Роланд. — Судячи з того, що мені розповідали, годі визначити, коли саме прийдуть Вовки: на світанку, вранці чи в розпал дня. Ми виглядатимемо по-дурному, якщо вони прийдуть дуже рано й упіймають їх тут, усіх разом.
— А що, як вони прийдуть на день раніше? — в'їдливо викрикнув Ебен Тук. — Чи опівночі?
— Це неможливо, — відповів Роланд. І розповідь Джеймі Джефордса додавала йому впевненості в цьому. Лише одна-єдина причина дозволяла Енді й Бенові Слайтмену розгулювати Кальєю наступні п'ять днів — слова старого. — Вони приходять здалеку і не весь шлях долають на конях. Їхній розклад визначено заздалегідь.
— А як ти знаєш? — спитав Луїс Гейкокс.
— Краще не будемо зараз про це. Хтозна, може, у Вовків довгі вуха.
Запала мовчанка — люди обдумували.
— Того ж вечора мені потрібна дюжина підвод, найбільших у Кальї, щоб вивезти дітей на північ. Візників я призначу сам. З ними також поїдуть доглядачі для дітей, які залишаться з ними. Куди саме вони їдуть — не питайте. Про це теж краще не говорити.
Авжеж, більшість вважали, що знають, куди повезуть дітей: до старої «Глорії». Чутки швидко облетіли село, як і думав Роланд. Бен Слайтмен вважав, що сховок буде трохи далі — в «Червоному птахові-2», на південь від «Глорії». І це теж було чудово.
— Не слухайте його, фолькен, прошу! — закричав Джордж Телфорд. — А як слухаєте, то заради своїх душ і життя цього містечка, не робіть цього! Він говорить як божевільний! Ми вже пробували сховати дітей, нічого не вийшло! А якби й вийшло, Вовки б спалили тут усе дощенту, аби помститися…