Розбите дзеркало

Нарешті запала лунка тиша.

— Ми жили одне без одного дванадцять років, — неквапом повів далі Моруга, при цьому переводячи погляд по черзі на кожного. — Причину всі знають. Тиждень тому хтось один зібрав нашу компанію в тому місці, яке кожен, певен, весь цей час намагався оминати десятою дорогою. Тоді нас було п’ятеро. Щось підказує мені: кожен із нас, наголошую, з нас, себе так само маю на увазі, міг дізнатися номери всіх телефонів. І послати повідомлення з лівого номера, потім знищити картку. Ти, — він кивнув у бік Єви, — тоді ляпнула Яровому про його власний похорон.

— Не жени хвилю! — кинула вона в своєму стилі.

— Було, — втрутився Антон. — Гоша запізнився, як завжди. Ти бовкнула: мовляв, запізнишся на власний похорон.

— Сьогодні ми його поховали, — тихо додала Аліса.

— І нині нас знову хтось зібрав. Щоправда, в іншому місці. Підозрюю, послання однакове для всіх. Дев’ятнадцята нуль-нуль біля восьмої гармати. Так?

— Так, — трійця, не змовляючись, відповіла недружним хором.

— Лиш тепер нас на одного менше. Алісо, ти, напевне, наводила довідки через контакти в прокуратурі. Не кажи, що ні, не кради в усіх час.

— Було, — вона підтвердила кивком.

— Я теж телефонував кільком людям. Привід безпечний. Помер однокласник, давно не бачились, життя розвело, що ж там сталося. Труп, кажуть, не кримінальний. Причина смерті — зупинка серця. Є?

— Саме так, — Аліса знову кивнула.

— Також дзвонив знайомим лікарям, — вів далі Едвін. — Або наш успішний юрист Ігор Яровий лікував серце таємно, за межами рідного міста… Люди з можливостями можуть собі дозволити добре лікуватися в Чернігові, тому й припускаю таємність… Або проблем із серцем він не мав.

Поки він говорив, Єва закурила, навіть не думаючи жбурляти цигарки кривдниці в лице.

— Для чого ховатися? Не венерична хвороба, не соромно, — сказала Єва.

— І я про це, — погодився Едвін. — Мої джерела, як і Алісині, підтверджують саме природну смерть. Раптово помирає тридцятирічний чоловік, який ні на що серйозне не хворів. Розквіт сил, бізнесу, кар’єри. Як тут не згадаєш казочку про проклятий будинок, яку, до речі, активно почали згадувати від квітня цього року. Нею якась місцева божевільна активістка лякала потенційних забудовників. Мовляв, не треба ламати пам’ятку історії. Лихі наміри розбудять старовинне прокляття тощо.

— Фільм жахів, — буркнув Антон.

— Комедія, — поправив Едвін. — Виглядало комедією. Аж поки один із тих, хто недавно побував у будинку, не помер потому за не з’ясованих до кінця обставин. Нас сьогодні скликали знову, аби ми поговорили про це.

— Хто почав розмову — той і скликав, — Єва показала на Едвіна кінчиком тліючої цигарки. — Ми тут довбемося, шукаємо мотив…

— А може, більше знає той, хто натякнув Яровому на похорон? — скрадливо, але з погрозою запитала в неї Аліса.

— А раптом більше за інших знає хтось, від кого ми вже не раз чули про якусь розплату за гріхи? — Антон ступив півкроку в Алісин бік. — Слухайте, я здогадався! До мене дійшло! Євко, дійшло до мене!

— Що до тебе дійшло? — запитала та.

— Контакти. Ед зараз нагадав про її зв’язки в прокуратурі. Де прокуратура, там і поліція. Вирахувати мій новий телефон, зробити нашій красуні послугу. Ще й доньці прокурора…

— Ну казала ж я — ти не дурний! — Єва знову кинула недопалок під гарматне дуло. — Твої штучки, Горностаїхо! Твої! Ми всі тобі заважаємо! Раніше теж, але зараз щось у тебе сталося! Нас тобі треба зачистити, залякати, повбивати навіть! Ми ж свідки!

— Спільники! — вигукнула Аліса дзвінко. — Все зробили разом! Свідок — це той, хто стоїть і дивиться! Себе згадай! Дивилася? Няв-няв-няв!

Кров укотре за вечір прилинула Єві Бортниковій до лиця.

— Ідіть ви лісом, — процідила крізь зуби, адресуючи слова всім трьом. — Більше не поведуся на жодні повідомлення. Дурню вчинила, коли на кладовище попхалася. Номер на зло тобі, Аліско, не мінятиму. Роби що хочеш. Лякай ось їх, — по черзі показала на чоловіків. — Хочете зовсім правду? Бачила я вас у гробах! Отак! Нате!

Витягнула руку, склала фігуру з середнього пальця.

Розправила плечі, випнула груди.

Пішла вздовж гармат, не обертаючись.

Ніхто не намагався її зупинити.