Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 966000103
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, антропологів, усіх, хто цікавиться історією нашої землі.
Низькі середньорічні температури спричинили розвиток мерзлотних явищ на ґрунті типу сучасної багаторічної мерзлоти сибірсько-азіатського регіону. В сучасній Європі зона багаторічної мерзлоти має обмежене розповсюдження. Її південний кордон проходить по Польському півострову, Середній Печорі та Полярному Уралу, де вона різко опускається в південному напрямку.
За раннього періоду останнього зледеніння зона багаторічної мерзлоти перехідного типу (від атлантичної до сибірської) проходила приблизно по верхніх течіях Пруту, Південного Бугу, Сіверського Донця та на південь від гирла Десни, близько до широти Києва.
У відносно теплий дофіновський інтервал (29—24 тис. років тому) відбулося формування ґрунту мерзлотно-глейового походження. Відомостей про детальне районування ґрунтів поки що недостатньо. Можна лише відзначити, що в зоні, яка лежить на північ від гирла Десни, вони формувалися в більш суворих умовах (типу сучасних ґрунтів Якутії), ніж у південній зоні. В післядофіновський час, у максимальне розповсюдження льодовика, кордон багаторічної мерзлоти опускається на південь, але не дуже далеко порівняно з раннім періодом останнього зледеніння, приблизно до лінії Вінниця — Черкаси — Балаклея.
Карта 2. Епоха пізнього палеоліту на території України. 35— 8 тис. р. до н. е.
Археологічні культури:
1 — липська; 2 — молдовська; 3 — пушкарівська; 4 — межирідька; 5 — анетівська; 6 — бринзенська (основна територія в Молдавії); 7 — окремі стоянки пізньопалеолітичної епохи.
Кордони господарсько-культурних зон та областей:
8 — кордони зон; 9 — кордони областей.
Ландшафтні зони:
10 — прильодовикова тундра; 11 — прильодовиковий тундролісостеп; 12 — екстрагляціальний лісостеп; 13 — лісові ділянки підвищеного та розчленованого рельєфу; 14 — лісові ділянки Прикарпаття; 15 — гірський ліс.
Свого максимального розповсюдження зона багаторічної мерзлоти набуває наприкінці льодовикової доби, проходячи по лінії Бельци — Балта — Первомайськ — Дніпропетровськ — Слов’янськ. На південь від Надпоріжжя до узбережжя регресивного Чорноморського басейну простежуються ознаки глибоких сезонних промерзань.
Під впливом кліматичних та ґрунтових факторів формувався рослинний світ льодовикової доби. В максимум останнього зледеніння вздовж кордонів льодовикового покрову, що проходив у верхів’ях Дніпра, розташовувалася неширока зона прильодовикової рослинності (100—200 км), яка складалася з тундрових та степових угруповань з березовим та сосновим рідколіссям. Південніше, до гирла Десни, була зона перігляціального лісостепу — лугові степи з сосновими, листяними та березовими лісами.
Далі, до кордонів зменшеного Чорноморського басейну, лежала широка зона перігляціального степу. В цьому масиві на ділянках підвищеного та розчленованого рельєфу виділялися острівці південного перігляціального лісостепу — лугові степи з березовими і сосновими острівцями із сумішшю широколистяних порід. Вони займали Донецький кряж, центральну частину Приазовської височини, Надпорізьку луку Дніпра та, більш широким масивом, південну частину Пруто-Дністровського межиріччя.
Передкарпаття було зайняте мішаними хвойними лісами, тоді як у Карпатах панували низькорослі чагарникові тундри та альпійські луки. І тільки Кримські гори були вкриті широколистяними та хвойно-широколистяними лісами.
Під кінець льодовикової доби, коли льодовик відступив за межі Руської рівнини, рослинні асоціації зайняли території, близькі до сучасних. У північній зоні, на місці прильодовикової рослинності та перігляціального лісостепу розмістилися лісові формації. В верхів’ях Дніпра, до гирла Десни, розміщувалися соснові ліси. На південь від Прип’яті, в межиріччі Дніпра і Случі, росли мішані березово-соснові ліси з дубом та в’язом. Західну Волинь займали березово-соснові ліси. В Карпатах збереглися субальпійські луки та гірські тундри, а в Кримських горах — широколистяні та хвойношироколистяні ліси.
На південь від гирла Десни розташовувалися різнотравні лукостепи. На півночі Лівобережжя вони доповнювалися березовими лісами, набуваючи рис лісостепу. Лісостеповими ділянками (з лісами із сосни і широколистяних порід) залишалися також підвищені регіони степової зони — Донецько-Приазовська височина, Надпорізька лука, південна частина Буго-Дністровського межиріччя.