Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Пізньопалеолітичні пам’ятки на території України являють собою переважно місця мешкання — довгочасові поселення, сезонні стійбища, короткочасові мисливські табори. Проблематичне віднесення до пізнього палеоліту Волоського могильника. Недостатньо відомостей про культові центри.

Більшість пам’яток є довгочасовими поселеннями та сезонними стійбищами. Короткочасові мисливські табори вивчені гірше. На цих пам’ятках, як правило, накопичувалася незначна кількість матеріальних решток, ще менше їх збереглося. Найчастіше це невелика група знахідок крем’яного інвентарю, рідше — з нечисленними уламками фауни. Ці пам’ятки важко інтерпретувати однозначно, оскільки попередні дослідження (шурфовка) не дають змоги визначити кордони площадки мешкання, а тому подальше дослідження вважається безперспективним. З цієї точки зору винятковим є табір мисливців на печерного ведмедя в печері Молочний Камінь у Карпатах, де зафіксовано декілька тонких горизонтів культурних решток, які складаються із слідів вогнищ, фрагментів кісток ведмедя, поодиноких кам’яних знарядь. Невелике скупчення окремих кременів розкрито на стоянці Югино II, яка трактується як залишки короткочасової стоянки палеолітичних мисливців для поповнення запасів кам’яних знарядь.

Сезонні мисливські стійбища, як правило, пов’язані з певним видом промислової діяльності, яка регламентується циклічною поведінкою різних видів тварин або деякими іншими чинниками, зокрема деякими соціальними нормами, які можуть передбачати “вільне полювання” на певній, віддаленій відстані від базового поселення. На заключному етапі пізнього палеоліту такі поселення виникають частіше всього через підвищення рухливості населення, Що, як вважають дослідники, було зумовлене зміною клімату і вичерпанням біомаси мисливських угідь. У багатьох випадках сезонні стійбища використовувалися неодноразово (наприклад, Косоуци в Молдові), хоча на інших пам’ятках це не завжди чітко фіксується, оскільки незначні проміжки часу між відвіданням одного і того ж місця не давали можливості накопичення стерильного прошарку, який відокремлює в таких випадках етапи перебування. Не виключено також повторне використання вогнищ, тимчасових жител та інших конструктивних елементів і предметів матеріальної культури. В останньому випадку складається враження, що за кількістю решток матеріальної культури досліджується базовий табір. Таким чином, товщина культурного шару не завжди вказує на тип стародавнього поселення. Тому в останні роки серед дослідників розгорнулася жвава дискусія з приводу інтерпретації окремих пам’яток, з якої випливає необхідність глибшого вивчення форм і методів промислової діяльності первісної людини.