Зустріч з тайфуном
- Автор: Зубков Борис Васильевич, Литвиненко Б
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Веселка”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зустріч з тайфуном». Краткое содержание книги:
посилюється і нарешті перетворюється на руїнницький ураган. Коли тайфун налітає на узбережжя —
гинуть тисячі людей, падають будівлі… Чи можна боротися з цим лихом? Вчені світу віднайшли
спосіб, як керувати погодою, як знищити в зародку страшний ураган. Для цього треба… А втім, що
саме “треба”, ви дізнаєтесь, коли прочитаєте одне з оповідань збірки.
В ній розповідається про боротьбу людини із злом, про сміливі пошуки вчених.
— …І тоді Велика Рада ухвалила. Ухвала була коротка і остаточна, як усі ухвали Ради. Тільки три пункти. Перший — заховатися під землею.
Костя-марсіянин подумки споруджував підземне місто. Мільйони людей, тисячі “розумних” машин, вгризаючись у недра Чеа, прокладали тунелі-переходи, обладжували житлові приміщення, сховища, склади. Будували заводи для видобування кисню з окисів мінералів. Зводили фабрики синтетичної їжі. Ревіли компресори, які зріджували атмосферу, що розсіювалася, гуркотіли підземні вибухи, стальні руки машин розбивали каміння. Над планетою панувало тільки одне слово: швидше! Цивілізація боролася за життя, щохвилини поглядаючи на пломеніюче в анігіляції небо…
Ул вів далі:
— У другому пункті було сказано: “Якщо хмара антигазу, що перетинає орбіту Чеа, повністю знищить атмосферу і життя стане неможливе, відправити відібраний загін на Голубу планету. А населення, яке залишиться, трансформувати”.
“На Голубу планету?”
Костя не запитав, а тільки подумав. Та Ул зразу ж відповів:
— Так. Це далеко. Три тисячі ангів. Я покажу вам на зоряній карті.
— Але ж у сонячній системі…
— Нема. Та, яку ви називаєте Венерою, занадто гаряча. Фаетон загинув. А ваша Земля… Тричі наші кораблі відвідували цей чудовий острів життя. Рада відхилила пропозицію інженерної Академії про колонізацію Землі. Ми не мали права, бо на ній уже був господар. Учені не помилилися. Я розповім їм про нашу зустріч.
Другий пункт ухвали вступив у дію раніше, ніж передбачалося. Чеа задихалася. Запасів кисню бракувало. Атака антигазу тривала. Він ішов хвилями. І кожна хвиля “злизувала” частину атмосфери. Атоми антигазу міріадами дрібненьких бомб вривалися в атмосферу, спалюючи її. І коли хмара, нарешті, відійшла, Чеа була вже мертвою пустелею. А життя, загнане під землю, було на порозі агонії.
Ми мали лише триста великих зорельотів. Все, що ми встигли побудувати. Вони могли взяти майже сто тисяч чоловік. Але ж відібраному загонові потрібні були машини, роботи, інструменти. І Рада скоротила загін до двадцяти тисяч чоловік. Це були вчені, інженери, лікарі — двадцять тисяч, які взяли на свої плечі долю мільярдів.
Кораблі стартували протягом десяти днів. Я вилетів на дванадцятому, разом з групою енергетиків…
— А ті, що залишилися, вони… — Морєв не міг зразу підібрати слово, — вони всі… загинули?
Уява розгортала страхітливі картини. Останній зореліт зникає у фіалковій безодні неба, і на планеті настає мертва тиша. Все. Край. Разом з тишею в підземні міста заповзає жах. Мільярди маленьких жахів зливаються в один величезний і чорний, як ніч. Багатоголосий і сліпий, він стогне й корчиться в катакомбах Чеа, в містах-могилах…
Ул нерозуміюче глянув на Морєва.
— Ви питаєте про тих, що лишилися? Вони тут, — і зробив невиразний жест, — я покажу.
Коридори здавалися безконечними. Вони то спліталися, утворюючи гігантські майдани, то роздвоювалися, розбігалися в різні кінці. Попереду засвічувалися вогні й гасли за спиною, як тільки люди проходили далі. А на зміну їм спалахували нові. В одній з лунких зал-майданів Ул спинився й показав на стіну:
— Тут.
Він провів по стіні рукою, і вона засвітилась холодним люмінесцентним світлом, стала майже прозора і раптом щезла зовсім. Відкрилося величезне приміщення, облицьоване темним металом. Вздовж стін і посередині нього тяглися багатоярусні стелажі, забиті з низу до верху сріблястими скриньками.
— Ось, — сказав-прорадирував Ул, — тут півмільярда. Ми відправимо їх завтра. Перша партія буде на Голубій через сім обертів Чеа.
— Пил, — тихо промовив Костя, — цивілізація, яка стала пилом.
— Ні, не пил, — заперечив Ул. — Ми довели рівень трансформації до можливості одержання кристалічних структур. Це надійніше. Так, надійніше і легше повернути людину до початкового стану.
Космонавти очманіло дивилися один на одного. Ул якось дивно звузив очі і вперше від часу зустрічі трішечки розтулив рота. Він усміхнувся: земляни здивовані, вони нічого не зрозуміли.
“Решту населення трансформувати”, — так було сказано в другому пункті ухвали Ради. За тих умов це був єдиний вихід. Адже вони не могли чекати так довго.
— То, виходить, вони живі! — у Морєва шалено калатало серце. — І оті ваші кулі з Ями?..
— Так, — передав обруч-перекладач думку-відповідь Ула. — За дев’ять років відібраний загін підготував Голубу планету до прийому чеанців. Усіх шести мільярдів. Ми зараз тут, щоб виконати третій пункт ухвали: “Провести повну евакуацію”. Кулі — це новий енергетичний метод долання простору, його розробили наші вчені уже на Голубій планеті.