Зустріч з тайфуном
- Автор: Зубков Борис Васильевич, Литвиненко Б
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: "Веселка”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зустріч з тайфуном». Краткое содержание книги:
посилюється і нарешті перетворюється на руїнницький ураган. Коли тайфун налітає на узбережжя —
гинуть тисячі людей, падають будівлі… Чи можна боротися з цим лихом? Вчені світу віднайшли
спосіб, як керувати погодою, як знищити в зародку страшний ураган. Для цього треба… А втім, що
саме “треба”, ви дізнаєтесь, коли прочитаєте одне з оповідань збірки.
В ній розповідається про боротьбу людини із злом, про сміливі пошуки вчених.
— Лідо, підводьте мені послідовно ті ділянки спектрограм, які я називатиму. Разом з вами я перевірю інтенсивність ліній, — сказав він, повертаючи до себе тубус мікроскопа.
Він міг би зробити це сам, але вдвох швидше і зручніше. Минув деякий час у мовчанні. Ось він закінчив перевірку, і брови його знову зійшлися. Лише кілька чисел з його ряду трохи відрізнялися від знайдених нею. Цю різницю він ледве, вловив по тремтячій стрілці гальванометра. Ні, тут усе в нормі.
Тепер уже визначено й перевірено всі хімічні елементи цього незвичайного зразка. Він відрізняється від тисяч своїх побратимів-метеоритів, які щорічно знаходять і доставляють в інститут, багатством і різноманітністю складових хімічних елементів. Найчастіше трапляються залізо, нікель, цинк та алюміній, за визначення яких у першу чергу беруться хіміки-аналітики, що працюють з метеоритами. Ці “впадаючі в око” елементи мали процентний склад, записаний на бланку в цілих числах. Так, і для решти елементів відчувалась якась закономірність.
На Лідиному обличчі — полегшення від щасливого результату. Начальник лабораторії втомлено усміхається, питає примирливо:
— Я вас затримую, а там, — він показав на вулицю, — хтось, мабуть, чекає?
Ліда спокійно відповіла:
— За мною має зайти подруга, — і по паузі додала: — Вона працює в метеоритному комітеті…
У його погляді здивування. Йому, мабуть, треба було поцікавитись, чи не має та подруга відношення до цього дивного метеорита, але він нічого не спитав, лише відсунув убік пачку спектрограм і, вийнявши носовичок, почав старанно протирати скельця окулярів.
Далі все сталося швидше й простіше.
Важко було перегорнути першу сторінку тієї низки відкриттів, які потім ішли одне за одним. Це він пригадував пізніше, а перед відкриттями було хвилинне мовчання.
Відтак вони знову зібрали всі матеріали і почали їх систематизувати. Невже цей дивний сплав виготовлено штучно? Поки він усвідомлював складні поняття фазових співвідношень і концентрацій сплавів, Ліда невпевнено запропонувала:
— Може, треба скласти графік? Інтуїція підказувала їй, що все складне спрощується, коли воно намальоване.
— Графік, графік… його, безперечно, варто було б зробити. Але що брати за вихідні дані? — розмірковував він уголос. Погляд упав на колонку цифр — там стояв порядковий номер елемента і процентний склад. Повагавшись якусь мить, він вирішив: хай складає. Це завантажить її корисною роботою, а він тим часом ще раз продумає все.
Посидівши з півгодини над матеріалами, він рушив до свого кабінету по довідники. Угледівши на Лідиному столі графік, зупинився. Вона акуратно ставила крапки, відкладаючи (у цілих числах, відмітив він про себе) процентний склад елементів та їхні порядкові номери в таблиці Менделєєва.
В місцях перетину товстих ліній Ліда робила кружечки, щоразу висуваючи кінчик язика. Таке старанне вимальовування наукових даних було йому не до вподоби. Він би недбало накреслив схему, вловлюючи лише закономірності, а вона намагається вималювати всю картину. Різко відвернувшись, він вийшов геть. А Ліда малювала…
“Цілі числа, цілі числа”, — крутилося в нього в голові, поки він гортав грубі довідники й запорошені давно забуті підручники. Вся періодична система елементів, відгадана великим Менделєєвим, — зразок цілочисельної послідовності в природі. У всій таблиці панують цілі числа. Хімікові досить назвати одне число Z = 16, щоб він сказав вам назву елемента, його порядковий номер у таблиці, кількість електронів і ще ряд інших так званих квантових чисел, що характеризують номер орбіти електрона та інші закономірності, виведені теоретичною фізикою. Колись у юності йому, тепер досвідченому хімікові, довелося червоніти біля шкільної дошки, відповідаючи на запитання: “Чому атомні ваги речовин не є цілими числами?”. У ті далекі часи хлопчики ще не встигли дізнатися про ізотопи з популярної літератури або радіопередач, і лише деякі з них знали про те, що кожний елемент у природі є сумішшю “цілочисельних” ізотопів.
Він довго гортав довідники, шукаючи обгрунтування виготовлення сплаву.
Після пошуків і роздумів він дійшов висновку, що дивний сплав метеорита одержано під височезним тиском із складного порошкового сплаву, хоч під мікроскопом поверхня зразка здавалась однорідною. “Треба завтра роздивитись під великим збільшенням”, — подумав він, невдоволений тим, що доведеться мати справу з електронним мікроскопом, а це згає багато часу. На ходу записавши кілька варіантів, з яких могла складатись ця комбінація символів, він повернувся до лабораторії.