Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Засадничі міфи ізраїльської політики
Засадничі міфи ізраїльської політики - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Засадничі міфи ізраїльської політики

Электронная книга - «Засадничі міфи ізраїльської політики». Краткое содержание книги:

Книгу «Засадничі міфи ізраїльської політики» французький письменник, науковець, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами SAMIZDAT. В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.
Роже Ґароді стверджував, що це не історичний твір, це — політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика — як інструмент американської політики — призводить до війни.
В книзі Роже Ґароді піддає сумніву факт Голокосту — тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. Я поважаю юдаїзм… але нацистський Голокост — це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі…, — пише Ґароді. На думку автора, історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людства, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померлі зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства.
Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою, автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в виправданні злочинів проти людства заявляється: Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу, — підкреслюється в документі. Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його незручних для сіоністів ідей, щоб показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.
Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі і багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна — це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.
Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді дружина президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Заїда бін Султана Аль Нахайяна. За повідомленням туніського радіо, зазначені кошти вона подарувала видному вченому, мислителю, письменнику та громадському діячеві на знак солідарності з ним і для його підтримки у зв'язку з судовим процесом по його справі, що проходить Франції.
Книга перекладена і видана італійською, іспанською, німецькою, російською та багатьма іншими мовами. В арабському перекладі цей бестселер був проданий тиражем у кілька мільйонів примірників.
Роже Ґароді відмовився від авторських прав на книгу і запропонував всім зацікавленим видавцям світу опублікувати її, не претендуючи на гонорар.
Це перший переклад Засадничих міфів ізраїльської політики українською мовою. В цьому електронному варіанті із скороченням подані деякі тези стосовно французької історії часів Другої світової війни та відсутні додатки до книги, що складаються з листування автора та передруків газетних статей.
1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 72
Перейти на страницу:

У першому виданні своєї книги "Знищення європейських жидів" в 1961 році Рауль Хілберг писав, що Гітлер віддав два накази про знищення, один навесні 1941 року, напередодні вторгнення до Росії, інший кілька місяців по тому.

Але в 1985 році "у другому, виправленому виданні всі посилання на накази або рішення Гітлера, щодо "остаточного вирішення" систематично прибрані".

Джерело: "Хілберг у новому виданні". Щорічник Симона Візенталя, т.3; 1986, с.294.

У виданні 1961 року на сторінці 171 говорилося: "Із чого почався етап, що означав смерть? По суті, із двох рішень Гітлера. Один наказ був відданий навесні 1941 року".

Як були сформульовані ці накази?

Хілберг: "За словами генерала Йодля, що складав цитований мною мною документ, формулювання була наступним: Адольф Гітлер сказав, що він хотів би, щоб жиди — більшовицькі комісари були ліквідовані. Це перший пункт… Таким був зміст наказу, відданого генералом Йодлем" (4-82).

Хілберг: "Наказ був усним".

Отже: Хілберг сказав, що генерал Йодль сказав, що Гітлер сказав!..

Із часу своїх перших антисемітських діатріб, а також в "Майн Кампф" Гітлер не раз заявляв про своє бажання вигнати жидів з Німеччини. Ми будемо брати тільки німецькі тексти, у яких уживається зворот "остаточне вирішення", щоб дати йому точне визначення.

24 червня 1940 року після перемоги над Францією Гейдріх згадує в листі до міністра закордонних справ Ріббентропа про "остаточне територіальне вирішення".

Джерело: Герапьд Флеммінг. Гітлер і остаточне вирішення. Вісбаден-Мюнхен, 1982, с.56.

Мова йшла про створення поза Європою жидівської "резервації" і Ріббентроп запропонував тоді "Мадагаскарський проект".

У липні 1940 року уповноважений з жидівських справ Франц Радемахер резюмував цю директиву в такий спосіб: "Всіх жидів — геть із Європи!"

Джерело: Жозеф Білліг. Остаточне вирішення жидівського питання, Париж, 1977, с.58.

Це територіальне остаточне вирішення відповідало новій ситуації: Німеччина панувала тепер у Європі і недостатньо було вигнати жидів з однієї Німеччини.

Відповідальний за цей проект "остаточного вирішення" шляхом депортації всіх жидів з Європи на Мадагаскар Радемахер відзначав, що на його здійснення знадобиться чотири роки, а в розділі "Фінансування" вказував "Реалізація запропонованого остаточного вирішення потребує значних коштів".

Джерело: NG2586.

Лист Герінга Гейдріху від 31 липня 1941

Гейдріх запитував в Герінга: "В 1939 році ви наказали мені вжити заходів щодо жидівського питання. Чи повинен я тепер поширити завдання, що ви мені тоді доручили, на нові території, завойовані нами в Росії?"

І тут також ані слова про вбивство жидів. Йдеться лише про їх географічне переміщення з урахуванням нових умов (33.93739374).

Таким чином, "остаточне вирішення" зводилося лише до очищення Європи від жидів шляхом їхньої висилки до тих пір, поки війна (у якій передбачалося перемогти) не дозволить зібрати їх усіх в одному гетто поза Європою (першим варіантом був Мадагаскарський проект).

Гіпотеза про закодовану та таємну мову безпідставна, тому що інші злочини засвідчені чіткими документами: евтаназія, накази вбивати британських командос, лінчувати американських льотчиків, винищити чоловіче населення Сталінграда після його окупації.

"Щодо всіх цих злочинів існують документи. Лише в одному випадку немає нічого, ні оригіналів, ні копій" (33.9375–9376).

Від себе додамо, що немає також директив або наказів, необхідних для виконання більш загальних директив.

"У січні 1942 року Рейнхард Гейдріх, шеф гестапо, поінформував берлінських керівників, що фюрер вирішив евакуювати всіх жидів на східні території, замінивши цим раніше намічену депортацію за море" (34-9544).

У записці, що циркулювала в березні 1942 року в бюро Гейдріха, чиновників інформували про те, що європейські жиди повинні бути сконцентровані на Сході

"чекаючи того часу, коли після війни їх можна буде вислати на більше віддалену територію, начебто Мадагаскару, щоб створити там для них національний осередок" (34-9545-9546).

Поляков відзначає:

"До того, як він був відставлений, Мадагаскарський план іноді фігурував у німецьких керівників під ім'ям "остаточного вирішення жидівського питання".

Джерело: Поляков. Ієрусалимський процес, Париж, 1963, с. 152.

1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 72
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)