КГБ СРСР. Спогади опера

На підсумковій нараді осіб причетних до «пресечения шпионско–диверсионной операции НАТОвских спецслужб на територии нашей страны» я дізнався, що затриманих в Середівці італійських відіїв–далекобійників, що приїхали таки по свій причіп з компресором для якогось сумського заводу, прийшлось відпустити під страхом міжнародного скандалу і реальною можливістю розірвання надзвичайно вигідного для московських чиновників вартісного договору про співпрацю між сумськими машинобудівниками і якимось там італійськими фірмами. Що знайдена нами радіозакладка так і не була прив’язана до когось конкретно і не була доведена такою, що використовувалась з підривною метою. Також було сказано, що ми повністю провалили операцію, не провівши повну розробку підозрюваних з конкретними іноземними іменами і прізвищами (про таких я чув вперше) і не завербувавши в їх лавах свого надійного джерела інформації.

Нам також розказали, що наше командування в основному нами не задоволене, але відзначаючи наше рвіння, відданість і старання, а також отриманий контррозвідувальний досвід, вся наша група представлена до відзнак. Так, якомусь полковнику, про якого я почув вперше, було присвоєно звання генерала, того полковника, якого я всього раз бачив в будці з автономним опаленням в кожусі і у валянках, нагороджено орденом «Красная звезда», далі було перераховано з десяток прізвищ (у томі числі і мого однокашника капітана Володі Павловського), яких було нагороджено медалями «За боевые заслуги», і вже наостанок ще десятків зо два прізвищ, з яких моє було передостаннє (останнім був наш сержант Петро) що отримували від Родіни грошові винагороди розміром від 100 до 40 совєтських дерев’яних рублів.

Після наради до мене підійшов Володя Павловський і запропонував:

- Махнём нє глядя: твій сороковник проти моєї бранзулєтки, — всі хто це чув, щиро розсміялись.

Потім, пропиваючи в надійному місці мною чесно зароблені сорок рублів, до яких Володя доклав ще щось зі свого «жалування», ми обговорювали цю подію:

- Уявляєш, — говорив він, — і це називається «защита Отєчества». Були б дурні ті італійці з НАТОвцями, якби дізнавшись, що на їхні голови планується атомна бомба та ще й проводиться генеральна репетиція апокаліпсису, не полізли до нас. Якось наші доблесні розвідники, викрадаючи у них практично все, що вони ховають у своїх сейфах, з сорокових років ні разу не добули планів «нападєнія на СССР». Чому? – А тому що немає таких сатанинських планів у нормальних людей. Це тільки у нас, з часів «вєлікого Лєніна» постійно совєршенствуються плани «мировой революции». А головне, чому ми так бідно живемо? Та тому, що ті їхні кремлівські «революционные» плани – це не тільки якісь там нешкідні папірці і картинки, це ще і багатоміліардні кошти з державного бюджету, це кров, піт і сльози наших з тобою рідних і близьких, це хліб і майбутнє, що забрато у нашого народу…