Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 1938
- Язык: украинский
- Год: ДУХ І ЛІТЕРА
- ISBN: 978-966-378-265-2
- Переводчик: Віра Меньок
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк». Краткое содержание книги:
Книга адресована літературознавцям та філософам, а також широкому колу гуманітаріїв й усім, хто цікавиться культурою міжвоєнної доби.
_________________________
Поезія — це короткі поєднання сенсу між словами, несподіване відроджування первинних мітів.
Бруно Шульц, «Мітологізація дійсності»
* * *
Є змісти, ніби призначені нам, приготовані, що чекають на нас на самому вступі у життя. Так я у віці восьми років сприймав баладу Ґьоте з усією її метафізикою. Попри напівзрозумілу німецьку, я вловив, відчув сенс і, зворушений до глибини, плакав, коли мені мама її читала.
Такі образи становлять програму, визначають залізний капітал духу, даного нам дуже рано, у формі передчуттів і напівсвідомого досвіду. Гадаю, вся решта життя витрачається нами на те, щоби зінтерпретувати ці з'яви, переглянути їх у всьому змісті, який здобуваємо, провести крізь усі розпинання нашого інтелекту, на які нас вистачає. Ці ранні образи визначають мистцям межі їх творчості. Їхня творчість є дедукцією готових передумов. Потім вони вже не відкривають нічого нового, а тільки вчаться щоразу краще розуміти ще на вступі довірений їм секрет; їхня творчість є постійною екзегезою, коментарем до того єдиного вірша, що їм був заданий. Зрештою, мистецтво не розгадує цього секрету до кінця.
Бруно Шульц до Ст. І. Віткевича
* * *
Кафка напрочуд чітко бачить реалістичну поверхню дійсності, майже напам'ять знає її жестикуляції, всю зовнішню техніку подій та ситуацій з їхніми поєднаннями й переплетеннями, але все це для нього тільки нетривка шкіра без коріння, яку він знімає, наче делікатну паволоку, накладаючи на свій трансцендентний світ, трансплантуючи у свою реальність. Його ставлення до дійсності наскрізь іронічне, зрадливе, сповнене злої волі — ставлення престидижитатора до свого апарату.
Бруно Шульц, «Передмова до польського перекладу „Процесу” Франца Кафки»
У другій частині Араґон сходить у середовище, в якому різні суспільні прошарки перетинаються й перемішуються. Катерина Симонідзе вже через саму її соціальну ситуацію приречена жити на межі різних прошарків. Її мати — грузинка, що живе в розлученні зі своїм чоловіком, нафтовим магнатом із Баку, належить до того самого світу, що й Діана, веде розгульне життя в готелях Рів’єри, з тією однак різницею, що в доньці пригнобленого народу живуть революційні традиції, а радше певний романтизм, що знаходить свій вихід у випадкових любовних пригодах з революціонерами. Той романтизм, той революційний ліризм передався доньці, яка за блиском розгульного життя бачить рабство й падіння жінки, приниженої до ролі іграшки. Вона страждає через це, і її страждання переростають у величезну травму. Головною метою життя юної Катерини стає надмірне і вразливе почуття жіночої гідності. До того, поки вона стане суспільною анархісткою, буде любовною анархісткою. В ній несміливо проступає ідея визволення жінки, і це буде її особистим мітом, на якому вибудується й викристалізується її революційність. У суспільному русі Катерину приваблює те, що видається їй шляхом до реалізації її міту. Араґон показує її ходіння манівцями різних ідеологій. Про глибокий інстинкт Араґона говорить те, що він дозволяє цим ідейним перипетіям формуватися за посередництва любовних справ. Араґон показує, що позірно ірраціональні еротичні реакції героїні, коливання її почуттів мають той самий корінь, що й її суспільні ідеали, які, своєю чергою, впливають на кристалізацію її еротичної мітології. Це своєрідна ілюстрація до того, що в нас говорив Бжозовський[4] про суспільне значення еротики. Світ суспільних ідеалів дистилюється для жінки в темній реторті інстинкту.
Якийсь період Катерина захоплюється особистістю анархіста Лібертада. Анархічна ідеологія приваблює її своєю безкомпромісністю і романтичним розмахом. Водночас вона не може знайти для себе місця в цьому всьому, не може знайти своєї ролі, в яку б увійшла. Від Лібертада до Генрі Батея Катерина мандрує різними ідеологіями, змінюючи коханців, гнана внутрішньою пусткою, переслідувана вічним неспокоєм. На тлі цих перипетій зображується дрібноміщанський світ, загрузлий у пустці та беззмістовності — безідейний світ. Цю безплідність часу, цю безвихідь епохи, цю зачаєну тишу перед грозою Араґон уміє майстерно передати через своєрідну сірість своєї прози. Жодного акценту, жодного вибуху. Вбивство Лібертада, самогубство Соланж, смерть Юдити, підлість і трагедії — все глухо потопає у м’якому килимі цієї прози. Це 1908—1911 роки. Ніколи ще світ не здавався таким викінченим, таким старим і позбавленим майбутнього. Складається враження, що час зупинився посеред марних і приречених справ, у нескінченній монотонності, в тиші великого відпливу. Сили, які стрясали його з глибини, ще німі, ще не сформувалися у свій орган.
Третю частину Араґон залишає в резерві для того, аби нарешті вивести на сцену справжній войовничий пролетаріат. Ця частина книги складає своєрідну велику хроніку випадковостей історичної ваги, які мають місце у Франції і в Європі в 1911—1912 роках, серед позірного спокою й бездіяльності. Ще ніколи історія не була настільки замаскована, так глибоко законспірована, як у цю епоху великих акціонерних товариств й міжнародних скандалів. Араґон показує взаємонакладання політики й бізнесу, мурашник інтриг і вивертів, викриває механізм подій на прикладі одного епізоду запеклої класової боротьби, на прикладі страйку водіїв з величезного консорціуму, який монополізував транспортні перевезення в Парижі. Араґон витрушує жахливий лантух справи, в яку вплутані уряд, поліція, партійні провідники — все це маріонетки в руках групи аферистів, як Кєснель чи Віснер, а також дрібніших шахраїв, як де Гаутен, які з допомоги поліції спровокували терористичну акцію анархістів, щоб суспільною думкою дискредитувати страйковий рух.
4
Станіслав Бжозовський (1878—1911) — польський філософ, письменник, публіцист, театральний і літературний критик доби Молодої Польщі.