Рукопис, знайдений у Сараґосі

Стомившись від світу, я вирішив послухатися поради Уседи. Мусульманські й поганські цигани прийняли мене як людину, призначену бути їхнім ватажком, і присяглися бути мені в усьому слухняними. Однак остаточно вплинули на моє рішення циганки. Особливо дві запали мені в око, одна звалася Кітта, друга — Зітта. Обидві були чудові, і я не знав, яку мені вибрати. Вони побачили мою нерішучість і позбавили мене цього клопоту, пояснивши, що в них дозволене багатоженство і що не потрібно ніякого релігійного обряду для освячення шлюбу.

Мушу із соромом визнати, що мене спокусила ця злочинна розпуста. На жаль, існує тільки один спосіб утриматися на дорозі цноти — слід уникати будь-яких стежок, яких вона не освітлює. Якщо людина приховує своє ім’я, вчинки чи наміри, то невдовзі муситиме приховувати все своє життя. Мій зв’язок з герцоґинею був негожий лиш тим, що я повинен був ховати його від людей, і всі таємниці мого життя стали його кінцевим наслідком. Більш невинне очарування утримувало мене в цих долинах, а саме очарування того життя, яким тут жили. Небесний виднокруг завжди розкинутий над нашими головами, свіжість печер і лісів, пахощі повітря, кришталь вод, квіти, що виростають на кожному кроці, нарешті вся природа, вбрана в усі свої приваби — все це заспокійливо діяло на мою душу, вимучену світом і його галасливою суєтою.

Мої дружини обдарували мене двома доньками. Тоді я почав звертати більшу увагу на голос свого сумління. Я бачив нещастя Мануели, які довели її до могили. Я вирішив, що мої дочки не будуть ні магометанками, ні поганками. Їх треба було виховувати, тож не було над чим думати, я залишився на службі у Ґомелесів. Мені доручали дуже важливі справи й незмірні суми грошей. Я був багатий, для себе нічого не хотів, а з дозволу свого зверхника віддавав, скільки міг, на благодійництво. Часто мені вдавалося порятувати людей від великого лиха.

В цілому я вів у глибинах землі життя, яке розпочав на її поверхні. Я знову став дипломатичним посланником. Не раз їздив до Мадрида, відбув кілька подорожей за межі Іспанії. Цей активний спосіб життя повернув мені колишню енергійність. Я все більше звикав до нього.

Тим часом мої доні підростали. Під час своєї останньої поїздки я взяв їх із собою до Мадрида. Двоє юнаків дворянського походження зуміли завоювати їхні серця. Їх родини зберегли зв’язки з жителями наших підземель, і ми не боїмося, що вони рознесуть по людях те, що мої дочки могли б їм розповісти про наші долини. Як тільки я повидаю їх обох заміж, одразу вступлю до якогось святого притулку, де спокійно чекатиму кінця життя, яке хоч і не було зовсім вільне від помилок, однак і порочним я його не можу назвати. Ви хотіли, щоб я вам розповів про свої пригоди, зараз я лиш хочу, аби ви не пошкодували про свою цікавість.