Рукопис, знайдений у Сараґосі

В Іспанії Абенсерраґи чимраз більше розхитували звичаї. Жінки показувалися без накривал, чоловіки зітхали біля їх ніг. Шейхи Кассару не виходили більше із замку й не торкалися золота. Такий стан тривав довго, нарешті Зеґриси й Ґомелеси, прагнучи зберегти віру й королівство, змовилися проти Абенсерраґів і перебили їх у Левовому Дворі, у їхньому власному палаці, що звався Альґамбра.

Ця нещасна подія позбавила Ґранаду значної кількості захисників і посприяла її загибелі. Долини Альпухари, йдучи за прикладом решти країни, піддалися переможцям. Шейх Кассар-Ґомелесу зруйнував свій замок і перейшов у підземелля, в ті самі кімнати, де ти бачив братів Зото. Шість родин перейшли разом з ним у надра землі, інші поховалися в прилеглих печерах, які виходили в інші долини.

Деякі із Зеґрисів і Ґомелесів прийняли християнську віру або принаймні приєдналися до навернених. Серед них була й родина Моро, які спершу мали торговий дім у Ґранаді, а потім стали придворними банкірами. Вони не боялися браку фондів, бо мали в своєму розпорядженні всі скарби підземелля. Зв’язки з Африкою тривали весь час, особливо з королівством Тунісу. Все йшло досить добре аж до часів Карла, імператора й іспанського короля. Закон Пророка, який уже не вражав в Азії так, як за каліфів, ширився натомість у Європі, підтримуваний завоюваннями оттоманів.

У ті часи міжусобиці, які нищили все на землі, проникли також і під землю, тобто в наші печери. Тіснота ще більше роз’ятрювала взаємний розбрат. Сефі й Віллах засперечалися щодо звання шейха, якого й справді варто було домагатися як такого, що давав право розпоряджатися невичерпною копальнею. Сефі, відчуваючи свою слабкість, хотів перейти на бік християн. Віллах затопив йому стилет у груди, після чого став думати, як забезпечити загальну безпеку. Таємницю підземелля записали на пергаменті й розрізали на шість смужок перпендикулярно до рядків. Тільки об’єднавши всі разом, їх можна було прочитати. Кожну смужку довірили одному зі старійшин роду й під загрозою смерті заборонили передавати іншим. Утаємничений носив смужку на правому плечі. Віллах зберіг право на життя й смерть усіх жителів підземелля й околиць. Стилет, який він затопив у груди Сефі, став символом його влади й переходив у спадщину до наступників. Утвердивши в цей спосіб суворе правління в підземеллях, Віллах усю свою невтомну енергію віддав справам Африки. Ґомелеси посідали там кілька тронів. Вони запанували в Таруданті й Тлемсені, але африканці — це легковажні люди, які прислухаються передовсім до голосу пристрастей, тож діяльність Ґомелесів у тій частині світу ніколи не давала таких наслідків, яких слід би було сподіватися.