Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Філіп. Так, у питаннях економіки я совісний. І я вважаю, що твої песети з чорного ринку не посвітлішають ні від присипки «Таїна», ні від того іншого косметичного дива, яке вживають дами — амоліну, чи як його.
Дороті. Якщо ти лаятимеш мене за цю пелерину, я піду від тебе.
Ф і л і п. Зроби ласку.
Дороті (прямує до дверей, потім обертається й каже бла-гально). Ну, будь ласка, не лай мене. Забудь про високі матерії і признайся, що тобі подобається ця пелерина. Знаєш, про що я думала, коли ти прийшов? Про те, що б ми робили з'тобою в цю пору дня, якби були в Парижі.
Ф і л і п. В Парижі?
Дороті.. Вже вечоріє, і в нас з тобою побачення в барі готелю «Рітц», і на мені ця пелерина. Я сиджу й чекаю тебе. І ти заходиш у двобортному приталеному пальті, на голові котелок, а в руці стек.
Ф і л і п. Я бачу, ти начиталась оповідань з того американського журналу, «Есквайра». А його не читають, а тільки гортають заради картинок.
Дороті. Собі ти замовляєш віскі з пер’є, а для мене — коктейль із шампанським.
Ф і л і п. Мені це не подобається.
Дороті. Що саме?
Філіп. Оця твоя ідилія. Якщо ти хочеш витати в надхмарній блакиті — витай собі на здоров'я, сіле без мене.
Д о р о т і. Це ж тілька гра, любий.
Філіп. Яв такі ігри більше не граю.
Дороті. А раніше грав, любий. І нам було так добре.
Філіп. Вважай, що я з цієї гри вибув.
Дороті. Хіба ми не друзі більше?
Філіп. Друзі, авжеж, друзі, під час війни з ким тільки не заприятелюєш.
Дороті. Будь ласка, не треба, любий. Хіба ми більше не кохаємо одне одного?
Філіп. А, це. Ну, звісно. Аякже. Чого ж.
Дороті. А хіба ми не поїдемо разом, хіба не чекає на нас те веселе й щасливе життя, про яке ти завжди говориш уночі?
Філіп. Ні. Не буде цього ні завтра, ні післязавтра, ані за сто тисяч років. Ніколи не вір тому, що я кажу вночі. Вночі я брешу, як рудий собака.
Дороті. Але чому ми не можемо зробити того, про що ти говориш уночі?
Філіп. Бо фах у мене такий, що не вийде в нас поїхати кудись разом і зажити веселим і щасливим життям.
Дороті. Чому? Чому?
Філіп. По-перше, тому, що, як я помітив, ти надто зайнята. А по-друге, існують, виявляється, речі куди важливіші.
Дороті. Але ж ти ніколи не буваєш зайнятий!
Філіп (відчуває, що каже зайве, але веде далі). Так. Але коли тут скінчиться, я візьмуся за себе, спробую позбутись анархічних звичок, якщо на той час вони в мене з'являться. Мене, певно, знову пошлють працювати з піонерами чи на щось таке.
Дороті. Нічого не розумію.
Філіп. І саме тому, що ти нічого не розумієш і ніколи не зможеш зрозуміти, ми не поїдемо разом, і не заживемо веселим життям, і так далі.
Дороті. Це ще гірше, ніж «Череп і кістки».
Філіп. «Череп і кістки»? А що воно таке?
Дороті. Це таке таємне товариство, до якого належав один хлопець, за якого я мало не вийшла заміж — і слава богу, що не вийшла. Воно страшенно аристократичне, й мета його неймовірно благородна й доброчинна, й тебе приводять туди і втаємничують перед самим весіллям. Тож коли мене привели і втаємничили, я відмінила весілля.
Філіп. Чудовий прецедент.
Дороті. А хіба нам не можна бути як досі, поки ми разом, коли вже не назавжди, й радіти з того, що є, і не сваритись?
Філіп. Якщо ти хочеш.
Дороті. Хочу. (Під час розмови відійшла від дверей і тепер стоїть біля ліжка).
Філіп (дивиться на неї, потім підводиться, бере її на руки й садовить на ліжко поряд із собою). Яке шовковисте хутро.
Дороті. І від нього не тхне, правда?
Філіп (зануривши обличчя в хутро на її плечі). Ні, від нього не тхне. І так приємно відчувати тебе під хутром. І я кохаю тебе, й пропади все пропадом. І зараз тільки пів на шосту.
Дороті. І поки воно так, нехай так і буде, правда?
Філіп (уже більше не стримуючись). Дивовижне хутро. Доб-, ре, що ти його купила. (Пригортає її до себе).
Дороті. Навіть якщо ненадовго, нехай так і буде.
Філіп. Так, так. Нехай так і буде.
В двері стукають, ручка опускається і заходить М а к с. Філіп підводиться. Дороті
лишається сидіти на ліжку.
М а к с. Я завадив? Так?
Філіп. Ні. Анітрохи. Познайомся, Максе, це американська товаришка. Товаришка Бріджес. Товариш Макс.
М а к с. БаГікі, товаришко. (Підходить до ліжка, на якому все ще сидить Дороті, й простягає їй руку).
Дороті потискає її й одвертається.
Ви зайняті? Так?
Ф і л і п. Ні. Анітрохи. Вип'єш, Максе?
М а к с. Ні, дякую.
Ф і л і п. Hay novedades? [93]
Макс. Algunas [94].
Ф і л і п. Може, все-таки вип'єш?
93
Є новини? (Ісп.)
94
Дещо є (ісп.).