Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Згода позивача на заміну виду забезпечення позову в такому порядку не потрібна. Однак позивач або інші особи, які беруть участь у справі, вправі оскаржити таку ухвалу до суду, що зупиняє її виконання.
3. Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.
Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов’язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Якщо забезпеченням було завдано збитки, то до особи, яка ініціювала забезпечення, може бути пред’явлено позов про їх відшкодування.
Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону. Важливо, що в такому разі особа, з ініціативи якої було застосовано заходи забезпечення позову, відповідальності за завдані цим збитки не несе.
4. Положення коментованої статті передбачають різні способи скасування забезпечення позову в ході розгляду цивільної справи в суді першої інстанції.
Якщо особу, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, не було повідомлено про постановлену щодо неї ухвалу, вона протягом п’яти днів з дня отримання копії відповідної ухвали може подати до суду заяву про скасування таких заходів, яка розглядається судом протягом двох днів.
В цій заяві зацікавлена особа повинна зазначити, чому застосовані заходи забезпечення позову є недоцільними і чому їх слід скасувати. Судового збору за подання такої заяви не передбачено.
Суд може скасувати забезпечення позову у зв’язку із зміною умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову. Питання про скасування забезпечення вирішується в судовому засіданні судом або суддею, що розглядає дану справу, з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак неявка їх не перешкоджає розгляду питання про скасування забезпечення позову за умови, що суд має достатні дані про належне їх повідомлення про час і місце судового засідання.
5. Якщо суд постановляє рішення про відмову в позові і питання про скасування забезпечення не вирішує, тобто не зазначає про це в резолютивній частині рішення, то заходи забезпечення позову застосовуються тільки до вступу рішення в законну силу.
Якщо суд по даній справі постановляє не рішення, а ухвалу про закриття провадження в справі або про залишення заяви без розгляду, то заходи забезпечення позову діють також тільки до набрання законної сили відповідною ухвалою суду. З цього моменту забезпечення втрачає силу. Доказом цього є ухвала про закриття провадження у справі або про залишення заяви без розгляду, з відміткою про те, що вона набрала законної сили. Окремо ухвалу про скасування заходів забезпечення позову суд в цьому випадку не постановляє.
Разом з тим, суд вправі одночасно з постановленням одного з вищезазначених судових рішень (про відмову у позові, про закриття провадження або про залишення заяви без розгляду) або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
В коментованій нормі не зазначено підстави для постановлення такої ухвали, однак керуючись принципом змагальності, вважаємо, що для цього потрібне відповідне клопотання зацікавленої особи. З власної ініціативи суд цього робити не може.
Особі, яка зацікавлена у скасуванні заходів забезпечення позову повинна враховувати, що у цьому випадку заходи забезпечення можуть бути скасовані до набрання рішенням суду законної сили, тобто швидше. Разом з тим, ухвала про скасування заходів забезпечення позову підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Тому якщо особа буде не згідна з рішенням і з ухвалою про скасування заходів забезпечення позову, вона повинна подавати дві апеляційні скарги: і на рішення, і на ухвалу.
6. Додаткові підстави для скасування заходів забезпечення позову передбачено для випадків, коли ці заходи були вжиті до подання позовної заяви: 1) у разі неподання заявником відповідної позовної заяви протягом трьох днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, 2) у разі повернення позовної заяви, 3) у разі відмови у відкритті провадження у справі.