Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
1. Суд розглядає справи протягом розумного строку. Це поняття є оціночним. В кожному разі розумним слід вважати строк, необхідний суду для правильного вирішення справи у передбаченій законом процесуальній формі.
Розумний строк не може бути чітко обмежений, проте для оцінки того, чи був даний термін, в даних обставинах перевищений чи ні, необхідно опиратися на відповідні критерії. В межах цивільного права такими критеріями є: складність справи як фактична, так і правова; поведінка позивача, поведінка органів державної влади, як судових, так і адміністративних. До цих критеріїв можна ще добавити важливість справи для зацікавленої особи. Це має місце в окремих видах судових спорів (як наприклад, трудові спори чи спори, де існує можливість великих втрат зацікавленої особи).
Коментована норма встановлює граничний строк розгляду справи. Загальний — не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі і спеціальний — один місяць (для справ про поновлення на роботі та справ про стягнення аліментів). Встановлюючи спеціальні, скорочені строки, законодавець підкреслює особливу значимість саме цих справ та необхідність їх захисту у найкоротший термін.
Протягом строку розгляду справи суд повинен провести підготовку справи до розгляду, сам судовий розгляд (з урахуванням перерв та відкладень) та ухвалити рішення.
2. Суди повинні готувати цивільні справи до судового розгляду та розглядати їх у встановлені для цього строки. Верховний Суд України звертав увагу суддів на необхідність підвищення особистої відповідальності за своєчасний і якісний розгляд судових справ, маючи на увазі, що згідно із положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повний, всебічний та об’єктивний розгляд справ з додержанням встановлених законом строків є їх обов’язком (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 01.04.94 № 3).
У тих випадках, коли законом встановлений строк розгляду справи, що обчислюється з дня надходження заяви, підготовка справи повинна бути закінчена з таким розрахунком, щоб вона була розглянута в цей строк із додержання правил ст. 70 ЦПК про строки вручення повістки про виклик до суду, якщо інше не випливає із закону (наприклад, ст. 277 КУпАП).
Ці строки є невеликими і стимулюють всіх учасників цивільного судочинства належним чином готуватися до справи.
3. Строки розгляду справ, передбачені у ч. 1 коментованої статті є граничними. Продовження цих строків може відбуватися лише за ухвалою суду та з підстав, передбачених законом.
4. 2 коментованої статті передбачає що продовження строків розгляду справи відбувається за наявності одночасно наступних умов:
1) у виняткових випадках. Такими можуть бути будь-які обставини, що утруднюють розгляд справи або роблять його неможливим у встановлений строк: хвороба сторони або судді; велика кількість доказів, які слід дослідити; велика кількість осіб, які беруть участь у справі тощо. Винятковість випадку оцінюють насамперед сторони, адже лише вони вправі звертатися до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи;
2) за клопотанням сторони. З цього випливає, що з власної ініціативи суд не вправі продовжувати строк розгляду справи. Для цього потрібно, що б із клопотанням звернулася хоча б одна з сторін. Інші особи, яку беруть участь у справі, правом заявляти такі клопотання не наділені.
3) з урахуванням особливостей розгляду справи. Ці особливості є індивідуальними. Кожна справа має свої особливості, які суд враховує, плануючи строки її розгляду. Суд повинен враховувати правомірні інтереси осіб, які беруть участь у справі, які не можуть з’явитися до суду в межах встановленого строку розгляду справи з поважних причин (наприклад, у зв’язку із перебування за кордоном). На тривалість розгляду справи може вплинути стан здоров’я учасників процесу тощо.
За наявності усіх цих умов одночасно, суд ухвалою може, але не зобов’язаний, подовжити розгляд справи, однак не більш як на п’ятнадцять днів. Повторне продовження строку розгляду справи недопустиме за жодних обставин.
4. На жаль, доводиться констатувати, що вимоги коментованої статті повністю ігноруються суддями. Переважна більшість справ розглядається більше, як 2 місяці. Непоодинокі випадки, коли справи вирішуються роками. Це обумовлене об’єктивними та суб’єктивними причинами: велике навантаження на суддів; недоукомплектованість окремих судів суддями; недостатнє матеріально-технічне забезпечення судів (наприклад, коли в суді лише один зал обладнано обладнанням для технічної фіксації); навмисні дії зацікавленої сторони, спрямовані на затягування розгляду справи; зрив засідань; неявка учасників процесу; неготовність суддів та інших осіб, які беруть участь у справі до розгляду справи по суті, неналежність підготовки справи до розгляду тощо.