Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
В останніх двох випадках, заходи забезпечення скасовуються, після вступу в силу ухвали про відмову у відкритті провадження або про повернення позовної заяви.
7. Аналізуючи ч. 5 ст. 154 закону знову (як і в ч. 1), можна дійти до висновку про неможливість її застосування у ситуації скасування заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі. Такий стан речей (мова йде про використання юридичних термінів) наводить на думку про законодавче «недопрацювання» інституту забезпечення позову до подання позовної заяви. І в практичній площині такі «прогалини» можуть спричинити багато проблем.
Стаття 155. Відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, та повернення предмета застави
1. У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
2. У разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави.
3. Предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, визначених частиною першою цієї статті. Також предмет застави повертається позивачеві, якщо набрало законної сили рішення суду про задоволення позову або якщо сторони уклали мирову угоду.
1. За допомогою забезпечення позову закон охороняє як інтереси позивача, так і інтереси відповідача (заінтересованої особи та особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову до відкриття провадження у справі). Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд приймає до уваги не тільки ті несприятливі наслідки, які можуть настати для позивача (заінтересованої особи) у випадку незабезпечення позову, але й наслідки, які можуть настати для відповідача (особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову) при забезпеченні позову, оскільки обмеження його прав по розпорядженню майном або вчиненню певної дії або навпаки покладенням обов’язку вчинити дію може завдати йому шкоди. Тому суд, допускаючи забезпечення позову, в необхідних випадках може вимагати від позивача забезпечення можливих для відповідача збитків шляхом внесення застави на депозитний рахунок суду. Якщо позивач відмовиться від забезпечення можливих для відповідача збитків, суд вправі відмовити йому в задоволенні заяви про забезпечення позову саме з цих підстав.
Наведене доводить, що суддя, який не бажає забезпечувати позов, завжди зможе обґрунтувати свою відмову, встановивши позивачеві (заявникові) великий розмір застави. В цій частині його дії не можуть бути оскаржені.
2. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову у разі:
а) скасування заходів забезпечення позову;
б) набрання законної сили рішенням про відмову в задоволенні позову;
в) набрання законної сили ухвалою про закриття провадження у справі;
г) набрання законної сили ухвалою про залишення заяви без розгляду.
У разі скасування ухвали про забезпечення позову право на відшкодування збитків не виникає.
Особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, є особа, яка зазначена в ухвалі суду. Ця особа може не брати участі у справі.
Збитки, які завдані забезпеченням позову, можуть полягати у неможливості користування майном; неможливості відновлення становища, яке існувало до забезпечення позову; збитках, які настали внаслідок обмеження господарської діяльності; санкціях, які сплачені контрагентам у зв’язку із неможливістю виконання договірних зобов’язань, заборонених судом тощо.
Відшкодування завданих збитків може здійснюватися в позасудовому порядку (добровільно) або шляхом пред’явлення позову до особи, яка ініціювала забезпечення позову. Цей спір розглядається окремо в загальному порядку. Відповідачем за таким позовом є первісний позивач.
Суд, який вжив заходів забезпечення позову, не є ні стороною, ні третьою особою у такій справі і не несе відповідальності за наслідки, які настали у зв’язку із забезпеченням позову.