Служивий мечник
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Служивий мечник». Краткое содержание книги:
Цей переклад продовжує зухвалий експеримент, розпочатий «Заплотним лицарем»: повість сильно адаптовано у мовному та побутовому відношенні до наших східноєвропейських теренів. Багато імен, географічних назв, титулів, елементів державності та побуту набули цілком українського звучання, подекуди — колориту прилеглих країн, а всілякі «сери» та «лорди» геть зникли з тексту.
Повість друкувалася у складі антологій, тому обкладинка взята з коміксу, створеного за нею ж.
Стежте за перекладом «Пісні льоду та вогню», дивіться останні версії текстів на сторінці перекладача: http://stormlander.kroogi.com/user/gallery.
— Ми усі — діти однієї й тієї самої Седмиці Божої, але не рахуючи цього… ой божечки, ні. Пані Гелісента — сестра четвертого чоловіка пані Роганни, пана Ролланда Уферина, який помер навесні. Мій брат, пан Сімон Стаунтон, був його попередником. Йому випала нещаслива доля вдавитися курячою кісткою. Треба визнати, Холоднокопом гуляє безліч привидів минулого. Чоловіки помирають, а родичі їхні лишаються, аби хлюскати хазяйське вино і солодко жерти, мов зграя жирної рожевої сарани у шовках та оксамитах.
Він витер рота.
— Однак їй все ж доведеться вийти заміж знову, і то якнайскоріше.
— Доведеться? — перепитав Дунк.
— Цього вимагає заповіт її вельможного батька. Князь Виман бажав, аби його рід продовжили онуки. Захворівши, він намагався видати дочку заміж за Довговерха, аби спокійно померти і знати, що її захищатиме сильний чоловік. Але Роганна відмовилася, і його вельможність помстилися своїм заповітом. Якщо на другу річницю смерті князя його дочка лишиться незаміжньою, то Холоднокоп разом із землями перейде братові покійного у перших, Венделові. Ви могли бачити його у дворі: такий собі коротун з великим зобом, надто схильний псувати повітря. Хоча хто б казав: я теж покараний цим лихом. Та грець із ним. Головне, що сам пан Вендел — зажерливий і тупий, а його дружина — сестра князя Рябина… ще й плодюча надміру. Не встигне він перднути — а вона вже нове дитя налупила. Сини пана Вендела вдалися не кращі за нього самого, дочки — ще гірші, а разом всі тільки й рахують дні до виконання заповіту. Князь Рябин затвердив останню волю нашого пана, тож її вельможності лишилося часу до наступного нового місяця.
— Чому ж вона стільки тягнула? — поцікавився Дунк.
Септон здвигнув плечима.
— Правду кажучи, ми не надто багаті на пошукачів її руки. Ви мали помітити, що моя невістка зовсім не бридка на обличчя, а справний замок із широкими ланами ще додають їй чарівності. Здавалося б, молодші сини та безземельні лицарі мають юрмитися навколо її вельможності, мов мухи. Та не так сталося… Чутки про чотирьох мертвих чоловіків відлякують залицяльників, а люди ще й подейкують про безпліддя… хоча й не в очі, аби не опинитися у воронячій клітці. Вона виносила двох дітей — хлопчика та дівчинку — і народила у належний строк, та жодне дитя не дожило до власних іменин. А ті, кому байдужі плітки про отруту й чари, не бажають такого щастя, як Довговерх. Князь Виман на смертному одрі наказав йому берегти дочку від недостойних женихів. А він його волю так повернув, що тепер береже геть від усіх. Жоден пошукач руки її вельможності не минає його меча.
Септон допив вино та відставив кухля.
— Не те щоб їх зовсім бракувало… Найупертішими виявилися Клейтон Крестав та Сімон Лейгод. Хоча їх, схоже, більше цікавить земля, ніж наречена. Якби дійшло до закладу, я б поставив гроші радше на Геролда Ланістера. Він ще не з’являвся тут власною особою, але кажуть, що він золотоволосий, швидкий розумом, більш як шість ступнів заввишки…
— …і підкорив серце пані Тенетник своїми зворушливими листами.
Згадана пані стояла у дверях поряд із молодим маестром, що мав непоказне обличчя з великим гачкуватим носом.
— Але ви, добрий дівере, програли б цей заклад. Геролд ніколи з доброї волі не покине втіхи Ланіспорту і шалену розкіш Кастерлі-на-Скелі заради незначного титулу та зачуханого замку. Він має більше впливу та слави як брат і радник князя Тибольта, аніж може сподіватися мати як мій чоловік. Що ж до інших двох, то панові Сімону доведеться продати половину моєї землі, аби сплатити свої борги, а пан Клейтон тремтить, наче осиковий листок, щойно Довговерх гляне у його бік. Ще й гарнюній такий, красніший за мене. А ви, септоне, маєте найдовшого язика на Вестеросі. І як він тільки влазить до вашого рота!
— До великого черева треба мати великий рот, — відповів анітрохи не збентежений септон Сефтон. — Інакше черево швидко спаде.
— То це ви — Червоняста Вдовиця? — скрикнув Яйк з подиву. — Та я вже мало не вищий за вас!
— Якихось півроку тому один хлопець зазначив те саме. Я наказала витягти його на дибі, аби додати зросту. — Коли пані Роганна всілася на панське місце на підвищенні, то перекинула косу наперед через ліве плече. Коса була така довга, що згорнулася на колінах, наче спляча кішка. — Пане Дункане, я не мала б дражнитися на вас у дворі, де ви так прагнули виявити шляхетну чемність. Просто ви так зворушливо червонієте… хіба у тому селі, де ви набралися такого зросту, вас ніколи не дражнили дівчата?
— Те село зветься Король-Берег. — Про Блошиний Поділ він промовчав. — Дівчата там були, але…