Поразка демократії
- Автор: Бекман Карел, Karsten Frank
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Поразка демократії». Краткое содержание книги:
Чому демократія не сприяє солідарності, добробуту та свободі, але провокує соціальні конфлікти, неконтрольовані витрати та тиранічну владу.
До речі, Черчилль колись сказав: "Найкращий аргумент проти демократії — це п’ятихвилинна розмова з пересічним громадянином".
II. Криза демократії
Демократія починалась як великий ідеал, що мав би робити людство сильнішим. Але результати стоп’ятдесятирічного практичного застосування демократії цілковито незадовільні. Наразі стало ясно, що демократія є радше тиранічною, ніж звільняючою силою. Ті західні держави, що пішли шляхом демократій і соціалізму, насправді отримали застій, корупцію та репресивний бюрократичний апарат. Як ми намагались показати вище, це сталося не тому, що демократичний ідеал був якось невірно зрозумілий, а навпаки, саме через те, що люди дуже правильно зрозуміли його колективістський характер.
Наочний приклад того, як працює демократія – сучасна Греція. Грецький соціаліст Георгіос Папандреу переміг на виборах в 2009 році з простим гаслом: ГРОШІ Є! До цього його консервативні противники скоротили заробітну платню державних службовців та інші державні витрати. Папандреу просто сказав, що це було не потрібно. "Λεφτα υπαρχουν" було його гаслом - ГРОШІ Є. Він легко переміг на виборах. Насправді, грошей, звичайно, не було. Він розраховував на гроші інших країн Євросоюзу, які з’являються, звісно, з податків. Але в демократії більшість завжди права. Якщо людям пропонують гроші лише за "правильне" голосування, вони голосують. Наївно очікувати іншого.
Грецький приклад це також ілюстрація того, що в демократії люди схильні в усьому покладатись на державу. Вони вже не просто сподіваються, вони вимагають, щоб держава піклувалась про них та вирішувала будь-які їхні проблеми. Через це вони все менше покладаються на свої сили та втрачають здібність діяти самостійно. В той же час для того, щоб вирішувати проблеми, держава постійно вимагає більше контролю. Ожиріння, наркоманія, безробіття, нестача вчителів або медсестер, падіння кількості відвідувачів музеїв (пригадайте ще) - з усім цим повинна щось робити держава. Що б не сталось: пожежа в театрі, авіакатастрофа, бійка у барі - люди очікують, що спіймає та засудить винних держава. Безробітні сподіваються, що уряд попіклується про "створення робочих місць". Якщо ціни на газ ростуть, люди чекають, що уряд якось дасть цьому раду. На Youtube є відео, на якому жінка, яка щойно прослухала промову Обами. Вона ледь не ридаючи від екстазу вигукувала: "Мені більше не доведеться платити за бензин для моєї машини, та сплачувати іпотеку!" Ось який менталітет породжує демократія.
І політики цілком готові постачати те, що люди вимагають від них. Вони, як горезвісна людина з прислів’я, в якої є лише молоток і тому все, що вона бачить, здається їй цвяхом, по якому треба вдарити. Таким же чином, люди бачать себе спроможними вирішити кожну проблему в суспільстві. Зрештою, заради цього їх і обрали. Вони обіцяють "створювати робочі місця, зменшувати відсоткові ставки по кредитах, підвищувати купівельну спроможність людей, надавати домівку, або навіть домоволодіння кожному, хто цього потребує, підвищити якість освіти, створити спортивні майданчики для дітей, зробити безпечними робочі місця, забезпечити якісне і доступне медичне обслуговування, відремонтувати дороги, прибрати злочинність з вулиць, захистити наші "національні" інтереси за кордоном, нав’язати всьому світу "міжнародне право", сприяти емансипації і боротьбі з дискримінацією в усьому світі, забезпечити безпечну їжу і чисту воду, "врятувати клімат", зробити країну найчистішою, найзеленішою та найінноваційнішою у світі і стерти голод з обличчя землі. Вони будуть виконувати всі наші мрії і вимоги, будуть захищати нас від колиски до домовини, попіклуються, щоб ми були щасливі і задоволені з ранку до ночі. І звичайно, вони не втомлюються обіцяти скоротити бюджетний борг і зменшити податки.
Ось для таких мрій і винайшли демократію.
Насправді, це ніколи не запрацює. Уряд не може досягти всього цього. Врешті-решт, політики будуть робити лише те, що вони можуть робити, а саме:
- Кидатись грошима по проблемах
- Створювати нові правила та закони
- Створювати комітети (та платити їх працівникам зарплатню), щоб контролювали виконання своїх законів