Поразка демократії
- Автор: Бекман Карел, Karsten Frank
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Поразка демократії». Краткое содержание книги:
Чому демократія не сприяє солідарності, добробуту та свободі, але провокує соціальні конфлікти, неконтрольовані витрати та тиранічну владу.
Є ще третя підстава, чому ми всі думаємо, що ми демократи. Тому що нам постійно повторюють, що ми ними є. Наші школи, медіа, політики, вони постійно запевняють нас, що єдина альтернатива демократії - це диктатура. Після того як демократію наділили таким божественним статусом, хто ще наважиться бути проти неї?
Якщо ви стверджуєте, що ви проти демократії, люди миттєво починають підозрювати вас в прихильності до диктатури. Але це позбавлено здорового глузду. Диктатура не єдина альтернатива демократії. Альтернатива до купівлі авто у демократичний спосіб, це не диктатор, який купить авто для вас, це ви самі, які купите собі авто.
Вінстон Черчилль сказав: "Демократія – це найгірша форма правління крім всіх інших, які вже мали місце". Іншими словами, демократія має свої недоліки, але немає нічого кращого. В своїй відомій книзі "Кінець історії і остання людина" Франсіс Фукуяма навіть написав про "універсалізацію західної ліберальної демократії як кінцевої форми людського уряду." Ймовірно, не може бути нічого кращого.
Таким чином, будь-яка критика демократії дуже зручно знімається з порядку денного. Демократія стоїть "над політичними партіями і ідеологіями", і завдяки такому вагомому статусу кращої чи іншої альтернативи не можна і уявити. Але це пропаганда чистої води. Демократія – це особлива форма політичної організації. Немає підстав вважати, що це найкраща форма правління. Ми не користуємось демократією в науковій сфері, ми не голосуємо про результати наукових досліджень, але ми користуємось логікою і фактами, що є цілком обґрунтованим підходом. Тож немає підстав вважати демократію найкращою системою в політичній сфері.
Чому люди не можуть самоорганізуватись у спосіб інакший, ніж національна держава, де править "народ"? В менших громадах, наприклад? Але децентралізація абсолютно не підтримується нашими демократичними керманичами і часто в принципі неможлива. Якби демократія була насправді найкращим варіантом, люди обирали б його добровільно. Беручи до уваги всі переваги демократії, повинна була утворитись черга з бажаючих. Але цього не сталось. Більше того, в жодній демократичній державі, навіть в США, штати чи регіони мають право вийти зі складу і йти власним шляхом.
Тенденція в демократичних державах скоріше протилежна – в сторону більшої централізації. Європа поступово перетворюється в демократичну Наддержаву. В результаті чого тепер німці можуть вирішувати як жити грекам і навпаки. За такої мега-демократії одні держави перекладають тягар наслідків власної короткострокової економічної політики (так само як в національних державах деякі громадяни можуть жити за рахунок інших) на плечі іншим державам. Деякі держави тринькають гроші – вони не заощаджують, вони надають своїм державним службовцям щедрі пенсії, накопичують борги, які вони ніколи не зможуть віддати – і, якщо вони знаходять підтримку серед інших держав-членів ЄС, вони можуть змусити платників податків більш успішних країн оплатити їх рахунки. Це логіка демократії на європейському рівні.
Чим більш демократична держава і чим більше в ній проживає різноманітних етнічних, національних і соціальних груп, тим більше вірогідність виникнення конфліктів. Подібні групи будуть використовувати демократичні процеси для втручання в життя інших з метою задоволення власних інтересів. Чим менше держава і чим більш однорідним є її населення, тим менше ризик зловживання демократією. Люди, які особисто знають один одного, і які відчувають свою приналежність до інших, мають меншу схильність до обкрадання один одного і чинення тиску.
Саме тому ідея надати людям можливість "адміністративної сецесії" наділена здоровим глуздом. Якби Нью Гемпшир отримав право на вихід з США, він мав би набагато більше свободи організувати процеси інакше, ніж, наприклад, в Каліфорнії. Він міг би запровадити систему оподаткування привабливу для компаній і підприємців. Регіони конкурували б між собою і люди мали б змогу обирати те, що їм насправді до вподоби. Люди голосували б "ногами" переїжджаючи до іншого штату. Управління стало б більш динамічним і менш бюрократичним. Регіони могли б обмінюватись досвідом, тому що кожен з них мав би різний політичний підхід.
Допомога бідним може бути набагато краще організована на місцевому рівні. Місцевий контроль не допустив би зловживань і став би гарантією того, що ті, хто справді потребують допомоги, її і отримують і що гроші не зникають в руках шахраїв. Розщеплення національної демократичної держави також пішло б на користь успішній інтеграції меншин. Наразі, багато мігрантів просто живуть на соціальну допомогу. Це - мігранти, які нікому не потрібні. Але більшість людей не проти мігрантів, які можуть подбати про себе і бажають стати рівноцінними членами суспільства.