Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Не чекаючи на згоду, Міцний Молот розвернувся, узяв Сніговія за повіддя й хотів був залізти в сідло, проте його зупинило ургалове ревіння:
— Ні!
Роран застиг, поставивши одну ногу в стремено, й подумки вилаявся. Урешті-решт, він передбачав, що щось подібне обов'язково має статися. Потому він повільно розвернувся і зміряв Яборга поглядом:
— Ні?.. Це означає, що ти не хочеш виконувати мого наказу?
— І навіть більше… — зухвало відповів ургал, показавши свої короткі ікла. — Я кидаю тобі виклик, Міцний Молоте. — Сказавши це, ургал заревів так гучно, що весь загін кинув свої справи й хутко побіг до верби.
— Давай ми візьмемо цього нікчему на себе, — сказав Карн так голосно, щоб усі його чули.
Роран заперечно похитав головою:
— Облиште, я сам із ним впораюсь.
Міцний Молот говорив дуже спокійно, але десь глибоко в душі був радий, що за його спиною стоять вірні воїни, які краще помруть, ніж дадуть скривдити свого командира сірошкірим ургалам. Люди були значно меншими за ургалів на зріст, проте всі, окрім Рорана, сиділи на конях і мали б неабияку перевагу, якби почалася бійка. Їм слід було розраховувати тільки на власні сили — магія Карна навряд чи допомогла б, оскільки ургали мали свого мага, шамана на ім'я Дарзхгра. Рорану кілька разів доводилось бачити його в дії, тож він добре знав, що той куди ліпше за Карна розуміється на всіх тонкощах магії.
— Вардени не мають звички ставати ватажками тих, хто переважає інших власною силою, — сказав Роран Яборгу. — Якщо ти хочеш битися, я битимусь, але ти нічого цим не досягнеш. Коли раптом я програю, то замість мене загін очолить Карн, і ти відповідатимеш перед ним, а не переді мною.
— Пхе! — мовив Яборг. — Я кидаю тобі виклик не заради того, щоб керувати твоєю расою. Я кидаю тобі виклик за право керувати нами, бойовими самцями племені Болвек! Під час нашої подорожі ти не здійснив жодного подвигу, Міцний Молоте, тому ти не можеш бути нашим ватажком. Якщо ти програєш, ватажком стану я. Ми не будемо слухати ваших наказів — ані твоїх, ані Карнових, ані будь-якого іншого створіння, надто слабкого, щоб заслуговувати на нашу повагу!
«Навіть якщо це коштуватиме мені життя, — подумав Роран, — я маю спробувати втримати владу над ургалами, інакше вардени втратять їх як спільників». Міцний Молот трохи помовчав, а потім сказав:
— У мого народу той чоловік, якому кинули виклик, обирає час і місце поєдинку, а також зброю, що нею буде битись.
Яборг зареготав:
— Твій час уже настав, Міцний Молоте. А місце — ось тут. До того ж, самці моєї раси б'ються без зброї в самих тільки пов'язках на стегнах.
— Ні, це нечесно. У тебе є роги, а в мене їх немає! — відповів Роран. — Чи ти не згодишся на те, щоб я залишився з молотом, аби бути з тобою як рівний з рівним?
Яборг трішки подумав:
— Ти можеш залишити собі шолом і щит, але не молот. У нас суворо заборонено використовувати зброю, коли два самці б'ються за право стати ватажком.
— Гаразд… Якщо мені не вільно битися з молотом, тоді я відмовляюся й від шолома та щита. Які будуть правила бою і як ми зрозуміємо, хто з нас переміг?
— У нас є тільки одне правило, Міцний Молоте: якщо ти втечеш, то програєш двобій, і тебе буде виключено з племені. А якщо ти примусиш відступити мене, тоді перемога за тобою. Та ми з тобою будемо битися до останнього подиху, оскільки я ще ніколи не відступав.
Роран кивнув на знак згоди. «Напевне, — подумав він, — зухвалець саме цього й прагне, та якщо в мене вийде, я спробую його не вбивати».
— То що, почнемо? — гукнув він і грюкнув молотом об щита.
За мить ургали й люди очистили місце для поєдинку, позначивши кілочками квадрат дванадцять на дванадцять кроків. Тоді Міцний Молот і Яборг роздяглися, а двоє ургалів стали намазувати свого побратима ведмежим жиром, доки Карн і Лофтен робили те саме з Рораном.
— Намажте-но краще спину, — буркнув юнак. Він хотів, щоб його шрами стали якомога м'якшими, а отже, кількість місць, де вони могли луснути, зменшилась.
— Чому ти відмовився від щита й шолома? — схилившись над вухом свого командира, гаряче зашепотів Карн.
— Вони тільки уповільнять мої рухи. А я зовсім не хочу, щоб це чудовисько мене розчавило. Значить, мені слід рухатись прудко, ніби наляканому зайцю.