Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
— Гей ти, недоумку! — загукав до нього Роран, показавши язика й зробивши всі образливі жести, які тільки міг згадати. — Мені здається, що ти не впіймав би й оцієї ось верби!
— Помри, людино! — загорлав тоді Яборг і стрибнув на Рорана, простягнувши вперед руки.
Юнак прудко кинувся ліворуч, відчувши, як два ургалові нігті залишили на його ребрах довгі криваві смуги, а потім підстрибнув угору й повис на одному з рогів свого супротивника. Перш ніж ургал устиг хитнути головою, щоб скинути Міцного Молота на землю, той устиг схопити його й за другий ріг, а потім, напруживши всі сили, смиконув голову Яборга на себе й повалив його на землю. Щойно груди ургала торкнулись землі, юнак миттю став правим коліном йому на плече. Ургал брикався ногами, щосили намагався вирватись із Роранового захвату, але той навіть не думав його відпускати. Міцний Молот зіперся однією ногою на камінь і вивернув голову Яборга так, що якби на його місці опинилася людина, то в неї вже давно скрутилися б в'язи. Долоні юнака, вимащені в слизький жир, щомиті могли зісковзнути з ворожих рогів й через це йому було вдвічі важче тримати свого супротивника.
На якусь мить Яборг розслабився, а потім відштовхнувся від землі й звівся разом із Рораном на ліву руку. Юнак затремтів від напруги, налягаючи на ургала всією своєю масою. Так тривало десь півхвилини, а потім ургалова рука таки підкосилася, й він знову впав на черево.
Обидва супротивники дихали так важко, ніби пробігли наввипередки кілька сотень ліг. Щетина ургала впивалася в тіло Міцного Молота, мов розпечений дріт, по спині юнака стікали струмочки поту. Вони потрапляли в тріщини на шрамах і робили біль просто нестерпним.
Сяк-так перевівши подих, Яборг знову брикнув ногами й заборсався в пилюці, наче риба, що потрапила на гачок, та Роран, зібравши всі свої сили, не відпускав величезного ургала. Зрозумівши, що так діла не буде, Яборг перестав брикатися ногами, а натомість почав відчайдушно крутити головою, сподіваючись бодай таким чином виснажити Міцного Молота.
Невдовзі супротивники застигли без руху, дослухаючись до дзижчання мухи й протяжного реву бика.
Так пройшло кілька хвилин. Затерплі Роранові руки повільно обертались на камінь. Юнак почав задихатися. Шрами на його спині боліли так, що здавалося, ніби з нього злізе шкіра, варто лиш зробити бодай один необережний рух.
Міцний Молот не знав, скільки ще зможе протриматися. «Чорти б його побрали, — подумав юнак, — невже він ніколи не здасться?» І в цю мить голова Яборга дрібно затремтіла. Схоже було на те, що в ургала звело м'язи шиї. Він відчайдушно заревів, а потім прошепотів хриплим голосом:
— Убий мене, Міцний Молоте. Я не можу тебе перемогти.
Юнак іще дужче вчепився йому в роги:
— Ні… Якщо ти хочеш умерти, то пошукай кого іншого, хто тебе вб'є. Я бився за твоїми правилами, а тепер ти мусиш прийняти мої. Скажи всім, що ти здаєшся. Скажи, що утнув найбільшу в житті дурницю, коли кинув мені виклик. Зроби це, і я тебе відпущу. Інакше я триматиму тебе стільки, скільки зможу, нехай навіть цілу вічність.
Тоді Яборг зробив останню відчайдушну спробу звільнитись. Але сили невпинно покидали його. Іще якусь мить він продовжував борсатись у пилюці, а потім прохрипів:
— Це надто велика ганьба для мене, Міцний Молоте. Благаю, убий мене.
— Я не належу до твоєї раси, тож не збираюсь підкорятися вашим звичаям, — відповів Роран. — А якщо хтось почне глузувати з тебе, то скажи, що тебе переміг Міцний Молот, брат Ерагона, самого Убивці Тіні! І повір, вони вмить проковтнуть свої язики.
Збігло ще кілька хвилин. Яборг так нічого й не відповів.
— Ну то як? — загорлав Роран, щосили смикнувши супротивника за роги.
Тоді ургал голосно, щоб усі чули, проревів:
— Гар! Нехай прокляне мене Сварок! Я здаюсь! Дарма я кинув тобі виклик, Міцний Молоте! Ти гідний бути нашим ватажком.
По цих словах люди вдарили своїми мечами об щити й радісно загукали, а ургали мовчки затупцяли на місці, немов відчуваючи сором за свого побратима.
Тоді Роран із задоволеною посмішкою відпустив роги Яборга й відкотився від ургала вбік. За мить, почуваючись так, ніби його ще раз відшмагали батогом, Міцний Молот повільно звівся на ноги й пошкандибав з квадрата до Карна.
Коли маг накинув йому на плечі ковдру, юнак аж скривився, бо по його спині пробіг вогонь болю. Карн тим часом подав командирові міх із вином і, посміхаючись, мовив:
— Після того як він збив тебе з ніг, я був певен, що ти не виживеш. Здається, я знову недооцінив тебе, Роране, еге ж? Ха!.. Це була найкраща бійка, яку мені доводилося бачити за все своє життя. Схоже, ти перша людина, яка зійшлася з ургалом у чесному поєдинку.