Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Ерагон схопився за руку Оромиса, а той, здавалося, без жодних зусиль допоміг йому звестись на ноги. Кілька хвилин потому Ерагон так і стояв мовчки, бо йому запаморочилось у голові. Трішки отямившись, він спочатку торкнувся губ пальцями правої руки, а потім нарешті вимовив прадавньою мовою:
— Хай тобі завжди буде щастя, Оромисе-ельдо, — за мить юнак притис руку до грудей, зробивши жест, яким ельфи висловлювали свою повагу.
— Хай і над тобою довіку сяють зірки, Ерагоне, — відповів Оромис.
Після цього Ерагон привітався з Глаедром, чия вогненна свідомість, як завжди, налякала його своїм безміром.
Сапфіра натомість залишилась там, де й була, вигнувши шию так, що її ніс торкався землі. Плечі й стегна дракона дрібно тремтіли, так, ніби надворі була люта зима, а в кутиках її пащеки з'явилась жовта піна.
Немовби вибачаючись, Ерагон швидко мовив:
— На другий день нашої подорожі ми потрапили в сильний зустрічний вітер… — юнак замовк, бо Глаедр звів свою велетенську голову й з ніг до голови оглянув Сапфіру, але та, здавалось, геть його не помічала. Тоді дракон звівся на лапи, підійшов до неї ближче й дмухнув їй у морду, випустивши крізь ніздрі невеличкі стовпчики полум'я. Відчуваючи, як у Сапфіру повільно перетікає енергія старого дракона, Вершник полегшено зітхнув. Глаедр тим часом випустив хмаринку диму.
«Уранці я літав на полювання, — сказав він, — тож під деревом із білим гіллям, що росте на другому кінці поля, ти знайдеш частину моєї здобичі. Можеш з'їсти все, що захочеш».
Сапфіра із вдячним виразом на морді мовчки кивнула й потягла за собою хвоста, ледь плентаючись до дерева, на яке їй показав Глаедр. Сяк-так діставшись до нього, вона вляглася на землю й уп'ялась зубами в тушу гладкого оленя.
— Ходімо, — сказав Оромис, кивнувши вбік столика й стільців. На столику було кілька ваз із фруктами й горіхами, а ще лежали чималий шмат сиру й хлібина. На самісінькому краєчку притулилися кухоль вина та два кришталеві кубки. Коли Ерагон усівся, Оромис тицьнув на кухоль:
— Ти б не хотів промочити зі мною горло? Гадаю, після такої важкої подорожі в ньому має бути повно пилюки.
— Авжеж, із радістю, — кивнув Ерагон.
Оромис граційним рухом узяв кухоль і наповнив кубки. Подавши один із них Ерагонові, він і собі сів на стільця, розправляючи білу сорочку своїми довгими пальцями.
Ерагон зробив невеличкий ковток. Вино мало вишнево-сливовий смак:
— Майстре, я…
Оромис звів пальця, благаючи юнака замовкнути:
— Якщо ти не хочеш сказати мені чогось надто важливого, то я б волів зачекати, доки до нас не приєднається Сапфіра. А потім ми всі разом поговоримо про те, що вас сюди привело. Згода?
Хвильку повагавшись, Ерагон кивнув і став наминати свіжі фрукти. Оромис тим часом зручніше вмостився на стільці й мовчки невеличкими ковтками продовжував пити своє вино. Його дракон слідкував за всім, що відбувалося на галявині, нагадуючи живу золоту статую.
Сапфіра обідала добрих півгодини, а коли нарешті відірвалась від їжі, то ще хвилин із десять хлебтала воду з чистого холодного струмка. Нарешті вона-таки повернулась до Ерагона, вляглася біля його ніг й сонно закліпала очима. Потім вона ласо позіхнула, показавши свої гострі зуби, і аж тепер привіталася з Оромисом та Глаедром.
«Говоріть про що хочете, — сказала вона, — але не чекайте багато почути від мене, бо я будь-якої миті можу заснути».
«Якщо ти заснеш, — відповів на те Глаедр, — то нам доведеться чекати, аж доки ти прокинешся».
«Це дуже люб'язно з вашого боку», — зітхнула Сапфіра і ледь-ледь не заплющила очі.
— Може, хочеш іще вина? — спитав Оромис, піднявши кухоль над столом. Проте Ерагон заперечно похитав головою. Якусь хвильку ельф помовчав, а потім сказав:
— Тобі не треба розповідати мені про те, що з тобою сталося за кілька минулих тижнів, Ерагоне. Відтоді, як Ісланзаді покинула ліс, Арія повідомляла нам про все, що відбувалося в країні, посилаючи сюди кожні три дні гінця. Словом, я знаю про твій двобій із Мертагом і Торнаком на Палаючій рівнині, про твою подорож до Хелгрінда й про те, як ти покарав м'ясника із твого селища. А ще я знаю, що ти був присутній на зібранні кланів у Фартхен Дурі й що гноми обрали Орика своїм новим королем. Тож, якщо хочеш розповісти мені про те, чого я ще не чув, можеш зробити це прямо зараз.
Ерагон покатав по долоні ягідку чорниці:
— А ви знаєте про Елву й про те, що сталося, коли я пробував звільнити її від закляття?
— Авжеж, я знаю навіть це. Може, тобі й не вдалося цілком зняти з неї закляття, але ти спокутував свою провину перед тим дитинчам, вчинивши так, як і мав би вчинити справжній Вершник дракона. Вершники зобов'язані завжди виконувати свої обіцянки, якими б складними ті не були.