Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Логічним завершенням розшарування суспільства на рівні сім’ї, роди, громади, патронімії була диференціація племен. Наявність Гордіївського могильника є доказом на користь існування бідних та багатих племен або племінних груп — вищої форми розшарування суспільства.

Археологічні матеріали свідчать, що концентрація влади на племінному, а у випадках воєнної небезпеки і міжплемінному рівні вела до поєднання адміністративних, військових, культових та виробничих її функцій у руках вождя. Випадки такого поєднання простежуються при аналізі інвентаря у деяких похованнях індоіранської спільності. Лише особі найвищого соціального рангу, яка перебрала на себе низку керівних обов’язків, міг належати унікальний комплекс речей знаменитого Бородінського скарбу. Фактично це набір клейнодів, де символами влади виступають мармурові навершшя булав; військового рангу — золочені вістря до списів та кинджал, нефритові сокири; культових обов’язків — бронзові окуття дерев’яної ритуальної чаші. Для поховання осіб князівського рангу була споруджена, ймовірно, десятиметрова Широка могила, оточена кам’яним кільцем. Виявлено дві дерев’яні гробниці, влаштовані у великих ямах, перекритих стовбурами дерев.

Реальність концентрації управління різними сторонами життя племені в руках однієї особи підтверджує аналіз зображень на керносівському ідолі, датованому кінцем III — початком II тис. до н. е.[402] Кремезний лисий чолов’яга з вусами, бородою та підкресленими ознаками статі стискає правицею булаву — символ влади. Вражає кількість зброї, зображеної на передній площині ідола: дві бронзові та кам’яна сокири, спис, лук. Ними володіти міг лише воєначальник. Малюнки задньої площини: дерево життя, символ Сонця та Місяця, вовчий хвіст, обриси стоп — репрезентують духовну сферу, якою мав керувати жрець-шаман. Зображення виробничої сфери показано нижче пояса: загін для худоби, кобила із жеребцем, віл, знаряддя ливарника. Вони засвідчують вплив вождя на сферу економіки. Дві динамічні сцени на передній та лівій площинах ідола (полювання та запліднення жінки) доповнюють функції вождя. Таким чином, поліфункціональність верховної влади ніби закладена в образний ряд керносівського ідола (рис. 179).

Рис. 179. Кам’яний ідол із Керносівки — взірець монументальної скульптури індоіранців.

З іншого боку, керносівського ідола можна сприймати як антропоморфізовану модель суспільного устрою іноаріїв, відому з вед. Вище згадувалося, що брахмани походять із вуст, себто голови першолюдини Пуруші, кшатрії — виконавці військових обов’язків — з рук. Уся зброя зосереджена саме біля рук ідола. Спускаючись нижче, ми переходимо до вайш’їв — рядових общинників-скотарів, які походили із стегон Пуруші. Відповідно, на ідолі худоба та загін для неї зображені нижче пояса, на стегнах. Неповноправні, темні шудри походять із стоп, зображення яких вміщене поперек пояса, ззаду. Поруч із стопами — інструменти ливарника, а саме ремеслом і повинні були займатися шудри згідно з ведійськими джерелами. Навряд чи така тотожність моделей суспільного устрою є випадковою. Тут образна інформація лише доповнює писемну. Відлуння арійської соціальної структури збереглося і в українському фольклорі, як оповіді про мудрих людей, рахманів. Дослідники пов’язують їх з брахманами[403]. Біля Кривого Рогу є с. Рахманівка, а серед українських прізвищ трапляється Шудря — від “шудри”. Термін “вайш’я” (vaisya, vis) близьке за змістом до слов’янського “весь” (село, община).