Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Серед поховань знаті індоєвропейської спільності в межах України переважають комплекси з ознаками осіб духовного рангу — жерців-брахманів. Їхнім становим символом, окрім білого кольору (наявність порошку крейди в могилі), виступає пишно оздоблена чаша. Окремий тип таких чаш складають дерев’яні посудини, куті металевими фігурними платівками. Вони трапляються у похованнях усієї вервечки степових культур цієї етнічної спільності й передані у спадок іраномовним кіммерійцям, скіфам, сарматам. Серед інших ознак поховань осіб духовного сану назвемо широке використання крейди, вохри та вогню у ритуалі, обряди кремації, моделювання обличчя по черепу, наявність менгіра, стели чи ідола біля могили, влаштування святилища.

Причини, з яких так виразно простежується саме духовна функція знаті, іще не з’ясовані. Це тим більш дивно, що на схід від України, у середовищі теж індоіранських племен яскраво проявилася військова функція знаті, її високий майновий стан[399]. І все ж дана функція знаті підкреслена у низці поховань індоіранської, праслов’янської та прабалтійської етнічних спільностей (Борисівна, Івання, Дніпропетровськ, Стрелиця). Ширше, особливо в індоіранському середовищі, коло поховань людей, наділених адміністративними функціями, що не завадило виконанню ними ж і військових функцій. Ознакою таких поховань є наявність клейноду, тобто атрибута влади. За історично-етнографічними свідченнями до розряду клейнодів можуть бути віднесені кам’яні шліфовані сокири та булави, дерев’яні жезли та костури (герлиги), штрикала з бронзовими вістрями, нагайки та трості, оздоблені деталями з кістки та рогу. Клейноди можна легко поділити на дві групи — предмети озброєння (булави, сокири) та знаряддя праці (герлиги, штрикала, нагайки, трості). Отже, носії клейнодів могли виконувати як військові, так і адміністративні функції, поєднуючи їх у разі необхідності. В окремих випадках вождь чи старшина виконував обов’язки жерця. Розподіл та перерозподіл адміністративної, військової та духовної влади були джерелом постійних конфліктів у середовищі родоплемінної знаті. Розстановка сил перебувала у стані постійної динаміки.

Дискусійною є проблема участі представників знаті безпосередньо у сфері матеріального виробництва, здатності займатися конкретним ремеслом. Справа у тому, що більша половина поховальних комплексів ливарників та зброярів індоарійської групи поряд із відповідними знаряддями праці містить також атрибути влади — клейноди. З одного боку, це може свідчити про безпосередню участь знаті в окремих видах виробничої діяльності, з іншого — може вказувати на те, що влада вождя поширювалася на всі цінності суспільства. Зображення ллячки та форми для розливу металу на стелі з Керносівки ілюструє особливу роль ливарного виробництва, що природно для бронзової доби. Верхівка суспільства контролювала розподіл металу та виготовлення найцінніших видів зброї, бойових колісниць тощо. У Ведах є вказівка на те, що окремі ремісники, зокрема майстри по виготовленню колісниць, складали особливу суспільну категорію “царських слуг”, не зараховану до аристократії.. Загалом же ремеслом займалися переважно шудри — неповноправні[400].