Темна вежа. Темна вежа VII

— Ми уффії, — сказав чоловік праворуч. — Знаєш, хто такі уффії, Роланде?

— Так, — кивнув він і повернув голову до Сюзанни, щоб пояснити. — Це давнє слово… стародавнє навіть. Він стверджує, що вони можуть змінювати свою форму. — І додав набагато тихіше — цього аж ніяк не могли почути на мості: — Сумніваюся, що це правда.

— Однак це правда, — доволі приязно озвався правий.

— Брехуни скрізь бачать собі подібних, — зауважив лівий і підкотив цинічне блакитне око. Лише одне. Сюзанна ще ніколи не бачила, щоб людина підкочувала лише одне око.

Той, що був позаду, не сказав нічого, просто стояв, спостерігаючи за ними зі складеними перед собою руками.

— Ми можемо перевтілитися у будь-що, — вів далі правий, — але наказ був прибрати подоби людини, яку ви впізнаєте і якій довірятимете.

— Сею Кінгу я довіряю не далі, ніж міг би жбурнути його найважчого дідуся, — зауважив Роланд. — Він ненадійний, як козел, що жує штани.

— Ми зробили все, що змогли, — сказав правий Стівен Кінг. — Ми могли б перетворитися на Едді Діна, проте подумали, що це б завдало великого болю леді.

— Ця «леді» виглядає так, наче трахнула б мотузку, якби змусила її стояти в неї між ніг, — процідив лівий Стівен Кінг і хтиво посміхнувся.

— Це вже зайве, — сказав позаду них Кінг, котрий стояв, схрестивши руки на грудях. Він говорив м’яким голосом судді змагання. Сюзанна майже очікувала, що зараз він покарає Лихослівного Кінга, на п’ять хвилин усуне його від гри. Проти цього вона б не заперечувала, бо слухати шпильки Лихослівного Кінга було боляче: вони нагадували їй про Едді.

Роланд проігнорував побічну сцену.

— Чи не могли б ви троє перевтілитися в різних людей? — запитав він у Доброслівного Кінга. Сюзанна почула, як стрілець ковтнув слину перед тим, як поставити це питання, і зрозуміла, що не лише вона бореться зі слиновиділенням від пахощів з кошиків. — Щоб, наприклад, один з вас був сеєм Кінгом, другий — сеєм Кеннеді, а третій — сеєм Ніксоном?

— Хороше питання, — сказав Доброслівний Кінг.

— Дурне питання, — заперечив Лихослівний Кінг. — Це справи не стосується. Безглуздя якесь. Хоча хіба серед героїв екшену були коли-небудь інтелектуали?

— Гамлет, принц данський, — тихо мовив Кінг-Суддя за їхніми спинами. — Але оскільки він єдиний, хто спадає на думку, то це може бути не більш ніж виняток, що підтверджує правило.

Лихослівний і Доброслівний обидва повернулися до нього. Коли ж зрозуміли, що в нього все, знову подивилися на Роланда і Сюзанну.

— Позаяк насправді ми одне ціле, — сказав Доброслівний, — і маємо в цьому плані доволі обмежені можливості, то відповідь «ні». Ми могли б усі разом стати Кеннеді чи всі разом стати Ніксоном, але…

— «Джем учора, джем завтра, але жодного джему сьогодні», — процитувала Сюзанна, гадки не маючи, чому ця фраза вигулькнула в неї в голові (а ще менше уявляючи, чому вимовила її вголос), але Кінг-Суддя вигукнув: