Темна вежа. Темна вежа VII
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #7
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-1164-6
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Темна вежа. Темна вежа VII». Краткое содержание книги:
— Вони переходили від батька до сина, а їхні стволи відлиті з легендарного меча Артура Ельда, Екскалібура. Так, це теж частина пророцтва. І, авжеж, йому це було відомо.
— Але тепер вони не становлять для нього загрози. Він убезпечив себе від них. Коли повстав із мертвих.
— У нас є причини вважати, що його ув’язнено на балконі Вежі, — сказав Роланд. — Живий мрець чи ні, він ніколи не зміг би дістатися верхівки без певного сіґула Ельда. Якщо вже він знав пророцтво, то й про це мусив відати.
Файмало похмуро всміхнувся.
— Так. Але як Гораціо тримав міст в історії, яку розповіли в Сюзанниному світі, так і Лос’, Багряний Король, тепер тримає Вежу. Він знайшов спосіб проникнути всередину, але верхівки дістатися не зміг, це правда. Втім, поки він міцно тримає Вежу, ви теж не зможете.
— Схоже, у старого Багряного Короля не зовсім стріха поїхала, — зауважив Фімало.
— Та він скажений, як лисиця! — додав Ф’юмало, понуро стукаючи себе по скроні… і розреготався.
— Але якщо ви підете туди, — провадив Файмало, — то принесете йому сіґули Ельда, яких він потребує, щоб заволодіти тим, що зараз тримає його в полоні.
— Спершу йому доведеться забрати їх у мене, — сказав Роланд. — У нас. — Він говорив рівним тоном без драматичних ноток, наче про погоду.
— Це правда, — погодився Файмало, — але подумай, Роланде. Вбити його з них ти не зможеш, зате він може їх у тебе відібрати, бо розум у нього підступний, а можливості величезні. А якщо він ними заволодіє… ого! Уяви мертвого і божевільного Короля на верхівці Темної вежі з парою стародавніх револьверів! Він матиме змогу правити звідти, але з огляду на його ненормальність, вирішить зруйнувати Вежу. І це буде йому до снаги, жодні Промені не завадять.
Файмало похмуро вивчав їх зі свого місця на протилежному боці мосту.
— А тоді, — прорік він, — усе суще порине у темряву.
Запала мовчанка, під час якої всі, хто зібрався в тому місці, обмірковували почуте. Потім її, мало не вибачаючись, порушив Фімало:
— Ціна, може, була б не така висока, якби йшлося лише про цей світ, який ми можемо назвати Наріжним світом Вежі, позаяк тут Темна вежа існує не у вигляді троянди, як у багатьох інших світах, чи прасобаки Ровера, як принаймні в одному зі світів…
— Собаки на ім’я Ровер?[87] — приголомшено перепитала Сюзанна. — Ви правду кажете?
— Леді, ну, у вас і уява — як у наполовину обгорілої головешки, — у голосі Ф’юмало звучало глибоке презирство.
Фімало не звернув уваги.
— У цьому світі Вежа є сама собою. У світі, де ти, Роланде, нещодавно побував, більшість видів розмножуються нормально і багато хто живе приємним життям. Там досі присутні енергія та надія. Чи ризикнув би ти знищити той і цей світи, а заразом і решту світів, у які сей Кінг проник завдяки своїй уяві й з яких черпав? Бо ви ж розумієте, створив їх не він. Крадькома зазирнути в пуп Ґану ще не означає стати самим Ґаном, хоча, здається, багато творчих людей так і вважають. Ти готовий на такий ризик?
— Ми лише запитуємо, а не намагаємось вас відмовити, — озвався Файмало. — Але правда невблаганна: тепер це лише твій пошук, стрільцю. Це все, більше нічого немає. Тебе ніщо не змушує йти далі. Коли ти проминеш замок і ступиш на Білі Землі, то ви з друзями опинитеся поза сферою впливу ка. Але тобі це не потрібно. Усі ті події, що ти пережив, було приведено в рух з однією метою: щоб ти врятував Промені й відтак забезпечив вічне існування Вежі, осі, на якій обертаються всі світи й усе життя. Ти це зробив. А тепер, якщо ви розвернетеся й підете, мертвий Король довіку сидітиме в своєму полоні, і все буде гаразд.
— А дулю тобі! — пирхнула Сюзанна, не поступаючись грубістю сеєві Ф’юмало.
— Байдуже, правду ти кажеш чи неправду, — сказав Роланд, — я піду далі. Бо я обіцяв.
— Та кому ти обіцяв? — вибухнув Файмало. Вперше відтоді, як зупинився на протилежному боці мосту, він розчепив складені на грудях руки й відкинув з лоба волосся. Жест був незначний, проте дуже красномовно свідчив про його розчарування. — У пророцтвах про цю обіцянку нічого не сказано, запевняю тебе!
— Так і має бути. Бо обіцянку цю я дав сам собі й збираюся її дотримати.
— Цей чоловік так само божевільний, як і JIoc’ Червоний, — не без поваги відзначив Ф’юмало.
— Гаразд. — Файмало знову схрестив руки на грудях. — Я зробив усе, що міг. — Він кивнув своїм двом третинам, котрі уважно дивилися на нього, чекаючи вказівок.
Фімало і Ф’юмало опустилися кожен на одне коліно: Фімало на праве, Ф’юмало на ліве. Підняли кришки кошиків з верболозу і підняли кошики, щоб показати, що всередині. (Побіжно нагадавши Сюзанні, як моделі в телеіграх «Правильна ціна» і «Концентрація» демонстрували призи.)
87
Персонаж «чорної» пародії на пісню «Я дивлюся на конюшину-чотирилисник» («I’m looking over a four-leaf clover»), популярну в 1940-х pp. у США. Чотирилисник традиційно символізує щастя для того, хто його знайде. У пісні ж про Ровера детально описуються травми, від яких загинув собака після того, як його переїхали машиною (чи в деяких варіантах — газонокосаркою). Пісню про собаку Ровера співають наприкінці змагань фани спортивних команд університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі.