Темна вежа. Темна вежа VII
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #7
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-1164-6
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Темна вежа. Темна вежа VII». Краткое содержание книги:
— У нього було шість уцілілих магічних кристалів, — сказав Фімало. — Коли ви були в Кальї Брин Стерджис, він щось таке в них побачив, що остаточно довело його до сказу. Ми точно не знаємо, що то було, ми не бачили, але здогадуємося, що збожеволів він не лише через вашу перемогу в Кальї, а й подальшу, в Алгул Сьєнто. Якщо так, то це означало крах його планів зруйнувати Вежу здаля, знищивши Промені.
— Авжеж, причина в цьому, — тихо сказав Файмало, і знову обидва Стівени Кінги на мосту повернулися до нього. — Нічого іншого й бути не могло. На межі божевілля він опинився тому, що у нього в голові боролися два бажання: зруйнувати Вежу і дістатися туди раніше за тебе, Роланде, щоб видряпатися на верхівку. Знищити її… чи владарювати нею. Я не знаю, чи завдавав він собі клопоту замислитися, зрозуміти… він прагнув лише обскакати тебе в змаганні й вирвати перемогу в тебе з-під носа. Таким речам він приділяв дуже багато уваги.
— Жодних сумнівів, тобі приємно буде почути, що він шаленів і тижнями проклинав твоє ім’я перед тим, як потрощити свої улюблені іграшки, — додав Ф’юмало. — Як він потроху став боятися тебе, якщо він взагалі здатен боятися.
— Кому завгодно, тільки не йому, — заперечив Фімало, доволі печально, як здалося Сюзанні. — Йому це анітрохи не приємно чути. У його перемогах не більше шляхетності, ніж у поразках.
— Коли Багряний Король побачив, що падіння Алгула неминуче, він зрозумів, що робочі Промені відновляться, — повів далі Файмало. — Більше того! Згодом ті два вцілілих Промені відтворять решту Променів, сплетуть їх миля за милею, колесо за колесом. І якщо це станеться, то врешті-решт….
Роланд енергійно закивав. І в його очах Сюзанна побачила цілковито новий вираз: радісний подив. «Може, він усе-таки вміє перемагати», — подумала вона.
— Врешті-решт усе, що зрушилося, може повернутися на місця, — сказав стрілець. — Може, Серединний і Внутрішній світи. — Він помовчав. — А може, навіть Ґілеад. Світло Білості.
— Ніяких «може», — похитав головою Файмало. — Адже ка — це колесо, а якщо колесо не поламане, воно обертається завжди. Лише в тому випадку все, що було, не повернеться, якщо Багряний Король стане або Володарем Вежі, або його Величністю-Катом Усього Сущого.
— Божевілля, — зауважив Ф’юмало. — До того ж божевілля деструктивне. Але Великий Червоний завжди був схибнутим «я» Ґана. — Він бридко посміхнувся Сюзанні: — Це Фроооод, леді Галко.
— А розбивши кристали, — провадив Фімало, — і скаравши на смерть вірних слуг…
— Саме це ми хочемо до вас донести, — перебив Ф’юмало, — звісно, якщо ви не надто тупоголові, щоб зрозуміти.
— Зробивши всі ці справи, він наклав на себе руки, — сказав Файмало, і знову двоє інших повернулися до нього. Неначе просто не могли інакше.
— Він зробив це ложкою? — спитав Роланд. — Ми з друзями не раз чули в дитинстві таке пророцтво. Його було записано у поганих віршах.
— Так, справді, — підтвердив Файмало. — Я думав, він переріже собі цією ложкою горлянку, бо краї в неї були загострені, як у деяких тарілок, бо бачте, ка — це колесо, воно завжди робить оберт і повертається до початку. Але він її проковтнув. Проковтнув, ви можете собі уявити? Кров у нього з рота текла рікою. Рікою! Потім він сів на найвеличнішого сірого коня — він називає його Ніс, на честь краю сну і сновидінь, — і поїхав на південний схід у Білі Землі Емпатики, поклавши свої нечисленні ґунна на сідло перед собою. — Він осміхнувся. — Тут у замку величезні запаси харчів, але йому вони були не потрібні, як ви могли здогадатися. Лoc’ більше не їсть.
— Хвилиночку, тайм-аут, — Сюзанна здійняла руки, склавши їх літерою Т (цей жест вона перейняла від Едді, хоч і не усвідомлювала цього). — Якщо він проковтнув загострену ложку й розітнув собі горло, та ще і вдавився…
— У леді Галки проясняється в голові! — зрадів Ф’юмало і здійняв руки до неба.
— …тоді як він міг хоч що-небудь робити після того?
— Лос’ не може померти, — сказав Фімало таким тоном, наче ця істина була зрозуміла навіть трирічній дитині. — Тому ви…
— Ви, дурники нещасні, — добродушно пробурчав його лихий напарник.
— Ви не можете вбити людину, яка вже мертва, — закінчив Файмало. — Раніше, Роланде, ти міг би прикінчити його зі своїх револьверів…
Роланд кивнув.