Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— А ти, Аслане, чи будеш ти з нами? — запитала Джил.
— Вони побачать тільки мою спину, — відповів їй Аслан.
Він хутко повів їх лісом, і не встигли вони пройти й сотні кроків, як перед ними з’явилася стіна Експериментальної школи. Аслан загарчав, струснувши на небі сонце. Від його рику частина стіни — ділянка кроків зо двадцять — обвалилася, і, заглянувши у пролом, діти побачили внизу знайомі хащі на подвір’ї школи, дах спортивної зали, а зверху над ними похмуре осіннє небо, таке саме, яким воно було до того, як почалися їхні пригоди. Аслан повернувся до Джил та Юстаса, дихнув на них та лизнув їм лоба. Після цього ліг у проломі та повернувся до Англії золотавою спиною, а благородним обличчям — до своєї країни. І відразу ж Джил побачила такі до болю знайомі обличчя, точніше, фігури їхніх власників, що продиралися до них крізь кущі. Тут була майже вся компанія — і Одета Шалапайль, і Киць-Чеширська старша, і Едіт Вінтербрьох, і Прищавий Дилдаун, і гладуха Товстоун, і двоє осоружних братів Фіглі. Але раптом вони зупинились, змінилися в обличчі та вся їхня підлість, жорстокість, самовпевненість та підлабузництво поступилися місцем одному — жаху. Вони бачили, як обвалилася стіна та що в цьому отворі лежить Лев розміром зі слоненя, а на них мчать троє людей у сяючому одязі зі зброєю в руках. Джил старанно пригощала дівчаток батогом, а Каспіан та Юстас били навзнаки мечами хлопців, та так, що за дві хвилини всі задираки й хулігани порозбігалися, як зайці, з криками: «Убивають! Бандити! Леви! Жах! Жах!» Ось у цьому сум’ятті подивитися, що коїться, вибігла директорка школи (котра була, між іншим, жінкою). Коли вона побачила Лева, провалля в стіні, Каспіана, Джил та Юстаса (котрих вона анітрішечки не впізнала), то з нею скоїлася істерика, вона побігла назад у школу та подзвонила в поліцію — щось казала про лева, що втік із цирку, про втікачів-бандитів, що зруйнували стіну та були озброєні мечами.
Посеред усієї тієї метушні Джил та Юстас тихенько прослизнули до школи, де перевдяглися в звичайну шкільну форму замість своїх яскравих одеж. Каспіан повернувся до свого світу, стіна, за волею Аслана, зробилася знов цілою, буцімто нічого з нею і не було. Отже, коли прибула поліція й не знайшла ніякого лева, ніякої зруйнованої стіни й ніяких бандитів, а побачила, що директорка школи поводиться, мов навіжена, — почалося розслідування. І під час розслідування все, що коїлося в цій Експериментальній школі, стало відомо — отож із десятеро людей виключили зі школи. І тоді друзі директорки зрозуміли, що діюча директорка бути директоркою не гідна, і зробили її інспектором, аби вона заважала іншим директоркам і директорам. А коли виявилося, що вона і на це не гідна, її перевели до парламенту, де вона щасливо засідає і понині.
Свій розкішний одяг разом із мечем Юстас потай зарив у шкільному садку, а Джил своє плаття нишком пронесла додому й на Новий рік шикувала в ньому на шкільному карнавалі. Із того дня життя в Експериментальній школі змінилося на краще і вона перетворилася на звичайнісіньку собі школу. А Джил та Юстас лишились вірними друзями на все життя.
А далеко-далеко від цих місць, у Нарнії, король Ріліан поховав свого батька, Каспіана-Мореплавця, десятого короля, що мав це ім’я, і довго тужив за ним. Сам він правив Нарнією як треба, і за роки його правління земля розквітла, незважаючи на те, що Трясогуз (нога котрого за три тижні зажила і стала мов новенька) всякий раз зауважував, що за ясним ранком, ймовірно, станеться похмурий вечір та що гарні часи не можуть тривати довіку.
Провалля на схилі тої гори ані засипали, ані замурували, і спекотними літніми днями нарнійці нерідко йдуть туди, запалюють ліхтарі, спускають на воду човни й катаються в них до світанку (якого там, до речі, нема). І довго під темними стелями, у прохолодному повітрі підземелля, над тихою гладінню моря, ллються їхні пісні. А ще вони розповідають одне одному легенди про міста, що лежать на великій глибині під ними. І якщо так трапиться, що вам колись самим пощастить потрапити в Нарнію, обов’язково скористайтеся нагодою побувати в цих печерах!
Кінь і його хлопчик
Присвячується Девіду і Дугласу Грехемам
Розділ 1
Про те, як Шаста рушив у дорогу
Ця історія розповідає про події, що трапилися в Нарнії, а також в Остраханстві, так само, як і в інших суміжних землях, у ті часи, що їх іще називали золотою добою Нарнії, коли нарнійський трон посідав Великий король Пітер, а з ним і брат його, король Едмунд, та сестри: королева Сьюзан та королева Люсі.