Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)

У цей час почулося дзвінке цокання копит, і біля входу до печери діти побачили двох кентаврів. Обоє були бородаті, тільки в першого борода була чорна, як смола, а в другого — золотава. В обох борода спадала на могутній голий торс. Обом довелося пригнутися, аби зазирнути до печери. Діти одразу принишкли та швидко доїли сніданок. Ще нікому ніколи не спадало на думку розсміятися, побачивши кентавра, бо вони такі величні, серйозні, сповнені вікової мудрості, яку черпають у зірок. Їх важко розвеселити, важко вивести з рівноваги, але у гніві вони страшні, мов виверження вулкану.

— До побачення, любий Трясогузочко, — промовила Джил, підходячи до ліжка простоквака. — І пробач мені. Мені соромно, що спочатку ми називали тебе занудою.

— І мені також пробач, — підійшов ближче Юстас. — Ти — найкращий товариш у світі.

— Я певна, що ми ще обов’язково побачимося, — додала Джил.

— Ой, не певен я, не певен. Навряд чи, — сумно промовив Трясогуз. — І свій рідний закуток я навряд чи знов побачу. А принц — такий свійський хлопець, та він дуже кволий, вам не здалося? Підірвав здоров’я там, під землею. Не здивуюсь, якщо він довго не протягне. Зовсім на ладан дихає.

— Трясогузе, щось ти говориш зовсім як старий скиглій. Тужиш, мов на похоронах. Хоча насправді — я ж бачу — ти просто щасливий. Тебе послухати — ти усього боїшся, а насправді хоробрий, мов… мов Лев.

— До речі, про похор… — почав був Трясогуз, але Джил, почувши, що позаду нетерпляче б’ють копитами кентаври, зовсім його приголомшила, так, що він не міг сказати ані слова: вона кинулася йому на шию, обхопила його руками та міцно поцілувала у щоку болотного кольору. А Юстас міцно потиснув йому руку.

Після цього діти поспішили до кентаврів, а простоквак, відкинувшись на подушку, пробурмотів собі під носа:

— Авжеж, про таке я і не мріяв. Навіть такий красень, як я…

Їхати верхи на кентаврі — нечувана честь (тож не думаю, що крім Джил та Юстаса така честь колись випала ще комусь), але, треба зізнатися, то вельми незручно. З тієї простої причини, що нікому і на розум не спаде спробувати надягти на кентавра сідло (хіба що кому життя набридло), та їхати без сідла — насолода не з приємних, особливо, якщо ви вперше в житті їдете верхи, як це трапилося із Юстасом. Кентаври виявилися чемними та люб’язними — поводились, мов справжні дорослі. Вони галопом скакали лісами Нарнії та дорогою розповідали дітям про цілющі властивості трав і коріння, про вплив планет, про дев’ять імен Аслана та їхнє значення, і ще різне. Діти зморилися та вимучилися від струсів, але віддали б усе на світі за ще одну таку подорож. Щоб знов побачити ці галявини та схили, що блищать від випалого за ніч снігу, зустріти кролів, білочок та птахів, що побажають вам доброго ранку, знову вдихнути повітря Нарнії та почути голоси нарнійських дерев.

Ось вони спустилися до річки, блискучої та переливчастої під зимовим сонцем. Останній міст лишився вище за течією (біля містечка Беруна, маленького, чепурного, з червоними черепичними дахами). На інший берег вони перебралися на поромі. Треба сказати, що правив поромом простоквак, бо всю мокру та рибну роботу в Нарнії справляють саме вони. Коли вони переправилися, то поскакали уздовж південного берега річки та невдовзі прибули в Кейр- Паравель. Не встигли діти зіскочити з кентаврів, як побачили, що по річці величезним птахом летить розкішний корабель, котрий їм уже доводилось бачити в той день, коли Джил уперше ступила на землю Нарнії. І знов на галявинці між замком та пристанню зібрався весь двір — цього разу, щоб зустріти короля Каспіана, який нарешті повернеться додому. Ріліан, котрий змінив чорний одяг на пурпурову мантію, накинуту поверх срібної кольчуги, в нетерплячому очікуванні стояв простоволосий біля самої води. Поряд із ним у маленькому кріслі на колесах, запряженому віслюком, сидів гном Тіквік. Побачивши весь той натовп, діти зрозуміли, що до принца їм ніяк не пробитися — та й треба сказати, що почувались вони трохи боязко. Ось чому вони запитали кентаврів, чи можна ще трохи посидіти верхи, щоб побачити все поверх натовпу. Кентаври милостиво дозволили.