Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Набір знарядь значною мірою залежав від господарчої спрямованості населення. Так, у степовій Україні знайдено більше знарядь праці, пов’язаних із скотарством, а в лісостеповій — із землеробством. Предмети озброєння, хоча й відзначаються низкою рис, притаманних тій чи тій археологічній культурі, загалом досить уніфіковані на всіх теренах України, а їхні зміни, зникнення одних і поява інших форм, диктувалися часом.

Є невелика група пам’яток, котрі містять дані щодо організації каменедобувного та каменеобробного виробництва. Перш за все це залишки різних підземних розробок. Той факт, що шахти як в Україні, так і в суміжних регіонах переважно відносяться до більш раннього енеолітичного періоду, а за бронзової доби практично невідомі, слугує непрямим показником того, що внаслідок появи бронзи потреби у кам’яних знаряддях зменшилися. Тепер вони могли задовольнятися за рахунок використання каміння, яке лежало на поверхні.

Найцікавішим типом пам’яток, що висвітлюють організацію кременеобробного виробництва, є майстерні. Відомі невеликі майстерні, розташовані у житлах або у безпосередній близькості від них. Судячи з характеру відходів — численних відщепів, шматків жовен із кіркою та форм, непридатних для виготовлення будь-яких знарядь, — такі майстерні були сімейними. Лише у такому випадку був сенс приносити крем’яні конкреції у необробленому вигляді до житла і там вже відпрацьовувати усі ланки виготовлення знарядь. Подібні сімейні майстерні відомі у лівобережному лісостепу.

Другий тип майстерень можна назвати загальнопоселенськими. Раніше їх іменували громадськими. Як правило, вони розташовані на околиці селища або ж неподалік від місця розробки кременю. У таких майстернях більшість виробів складають заготовки знарядь. Відходи виробництва, зокрема непотрібні частини жовен, відщепи, уламки, лишали на місці видобутку сировини. До майстерень приносили лише заготовки і там вже виготовляли з них різні знаряддя. Кількість заготовок та зіпсованих знарядь вказує на те, що такі майстерні обслуговували усе поселення. Наявність спеціалізованих майстерень для виготовлення лише одного виду знарядь — сокир, серпів, вістер до стріл та дротиків — можна розглядати як свідчення того, що вони задовольняли потреби кількох сусідніх поселень. Найбільше таких поселень відомо на Волині. Польські дослідники дійшли висновку, що за ранньобронзової доби поблизу багатьох виходів кременю виникали і функціонували спеціалізовані поселення. Головними заняттями їхніх мешканців були видобуток, виготовлення та, напевне, реалізація виробів із кременю[382]. Існування аналогічних поселень можна припустити і в Україні, наприклад на р. Горинь біля с. Сапанів Кременецького району. Там на площі кількох квадратних кілометрів виявлено велику кількість майстерень по виготовленню головним чином знаменитих волинських серпів. Складається враження, що кількість майстерень значно перевищувала реальні потреби населення, яке там проживало. Водночас серпи своєрідної форми з волинського кременю виявлено далеко за межами Волині — на Дніпрі, Сіверському Дінці і навіть на Дону. Таким чином, на Волині існували поселення, мешканці яких спеціалізувалися на виготовленні та реалізації серпів, а можливо, й інших знарядь праці.