Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри
- Автор: Паолини Кристофер
- Серия: Спадок #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Ранок
- ISBN: 978-966-08-3879-6
- Переводчик: Александр Леонидович Ушкалов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри». Краткое содержание книги:
Найперше — це обіцянка своєму двоюрідному братові Рорану визволити його кохану Катріну з полону короля Галбаторікса. Але не тільки це. Ерагон дав клятву вірності і варденам, і ельфам, і гномам. Тож коли тривога охоплює повстанців і небезпека чатує на них з усіх боків, Вершник дракона має зробити свій вибір — вибір, що визначить його долю не тільки на просторах Імперії, а й поза ними, вибір, що згодом стане для нього справжнім випробуванням.
Ерагон — одна-єдина надія на звільнення від тиранії. Чи зможе цей звичайний юнак об'єднати армію повстанців і здобути перемогу над королем?
Міцний Молот шкірою відчував, що Насуада уважно його вивчає, проте не хотів дивитись їй в очі. У наметі панувала важка тиша. Юнак іще й іще раз прокручував у голові жахливі події останнього тижня, від чого його скроні починали шалено пульсувати. Йому дуже хотілося опинитись надворі й на повні груди вдихнути прохолодне повітря.
Насуада озвалась першою:
— Ну й що мені тепер із тобою робити, Роране?
Юнак ще дужче випрямив спину:
— Що хочете, моя пані.
— Це відповідь сміливого чоловіка, Міцний Молоте, та вона аж ніяк не допоможе мені вийти з того становища, в якому я опинилась. — По цих словах Насуада зробила два великі ковтки вина. — З одного боку, ти двічі не виконав прямих наказів капітана Едріка. Але, з другого — якби ти цього не зробив, то навряд чи комусь пощастило б розповісти мені цю історію. Ти хоробрий і мужній воїн, проте твої подвиги затьмарює непокора, за яку я, що б там не було, змушена буду тебе покарати.
— Так, моя пані.
Обличчя Насуади зблідло:
— Чорт забирай, Міцний Молоте! Ти хоч розумієш, що якби не врятував солдатів та ще й не був братом Ерагона, то вже давно гойдався б на шибениці!
Уявивши, як зашморг стискає йому горло, Роран насилу проковтнув слину. Насуада тим часом почала замислено вистукувати пальцями по бильцю свого крісла:
— То ти й надалі хочеш бути одним із варденів, Міцний Молоте?
— Так, моя пані, — відповів юнак, не вагаючись ані миті.
— І чим же ти готовий спокутувати свій гріх, щоб залишитись у моїй армії?
— Я готовий на все, моя пані.
Вираз Насуадиного обличчя став м'якший, і вона задоволено кивнула:
— На іншу відповідь я й не сподівалась. Кепсько лиш те, що традиції варденів майже не залишають мені вибору. Існує три види покарання. Я могла б тебе повісити, але не стану цього робити… на те є безліч вагомих причин. Я можу покарати тебе тридцятьма ударами батога й вигнати з лав варденів… А ще я можу всипати тобі п'ятдесят ударів і залишити під своїм командуванням.
«П'ятдесят ударів… Ну що ж, це всього лиш на двадцять більше, ніж тридцять», — подумав Роран, зібрався на силах і облизав свої пересохлі губи:
— Мене шмагатимуть там, де це зможуть усі побачити?
Схоже, це питання заскочило Насуаду зненацька, бо та здивовано звела брови:
— Твоя гордість тут ні до чого, Міцний Молоте. Покарання має бути жорстоким, щоб решті варденів навіть на думку не спадало вчинити так само, як вчинив ти. Пробач, але тебе відшмагають публічно. Ти дуже розумний юнак… Та навіть коли б ти був повним бевзем, то все одно мав би чудово розуміти жахливі наслідки своєї непокори. Отож, зараз тобі залишається зробити вибір: або ти хочеш бути разом із варденами, або покинеш своїх друзів, родину й підеш геть?
Роран гордо звів голову, роздратований тим, що Насуада говорить про цей безглуздий вибір:
— Я залишуся з варденами, моя пані. І мені байдуже, скільки ударів доведеться витримати — вони все одно не завдадуть того болю, який мені довелось пережити, коли я втратив рідного батька й рідну домівку.
— Не завдадуть, — м'яко відповіла Насуада. — Адже один із чарівників Ду Врангр Гата уважно спостерігатиме за покаранням і потурбується про те, щоб батіг не завдав тобі смертельних ран. Але жоден із наших чарівників не має права тебе зцілювати, а ти не маєш права прохати їх про це.
— Зрозуміло.
— Як тільки Джормандер зможе очолити наші війська, ми проведемо твоє прилюдне покарання, а доти ти залишатимешся під охороною, в наметі біля ганебного стовпа.
Від думки про те, що йому не доведеться довго чекати, Роранові трохи полегшало на душі, бо що може бути гіршим, ніж скніти без діла.
— То я піду, моя пані, — мовив юнак.
Насуада відпустила його граційним помахом руки. Крутнувшись на підборах, Міцний Молот вийшов надвір. Двоє охоронців, не кажучи жодного слова, провели його через увесь табір до невеличкого намету, що притулився під чорним ганебним стовпом.
Той стовп був футів із шість заввишки й перед самісінькою верхівкою мав товсту поперечину, до якої прив'язували зап'ястки в'язня. Поперечину вкривали довгі глибокі борозни, полишені нігтями бідолах, на чию спину лягали удари батога.
Роран різко відвів погляд, а потім зігнувся й заліз до намету, де не було нічого, крім старого дерев'яного стільця. Умостившись на ньому, юнак зосередився на своєму диханні, намагаючись бодай трішки заспокоїтись.
Спливла майже година, коли Роран почув довкола намету тупотіння чобіт і брязкіт зброї. Було схоже на те, що довкола ганебного стовпа почала збиратись юрба варденів. Юнак спробував уявити, як на нього дивитимуться сотні людей, зокрема й карвахольці… Серце йому почало прискорено битись, а на чолі виступив липкий холодний піт.