Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Така «мудра» податкова система вела простісенько до повної руїни і зникнення Московської держави. Врятувало Московську державу від загибелі величезне історичне щастя москвинів. Саме тоді, у XVIII ст., вони дістали до своїх рук величезне джерело податків — УКРАЇНУ.
Ця подія не лише врятувала Московщину від загину, але й збудувала величезну Московську імперію під шахрайськими, брехливими іменами: спершу «Російська імперія», а тепер — «СССР».
Державний бюджет тої імперії, починаючи від 1654 року (Переяслав), вже ріс далі, як на дріжджах: з 20 млн. руб. раптово у XVIII ст. скочив на 70 млн. руб. Далі з 765 млн. руб. у XIX ст. виріс на 1240 млн. руб. у XX ст. Тепер ще дальше подесятерився.
1525 млн. руб. здирств, плюс яких 475 млн. руб. «закоханих» податків. Разом 2000 мільйонів рублів.
ДВІ ТИСЯЧ МІЛЬЙОНІВ ЗОЛОТИХ РУБЛІВ РІЧНО платила Україна перед 1917 роком, а тепер ще більше за своє братання з північним чортом. За 300 років заплатила 9999999999999999999999999 мільйонів. Це лише готівкою, грішми, а працею 99999999999 999999999999999999999999999999999999999999999 мільйонів.
За ці гроші Україна могла би побудувати для кожної української родини кількакімнатний цегловий наймодерніший дім, разом з усім наймодернішим устаткуванням, електричними піччю, холодником, пралкою, радіо, телефоном, з м’якими меблями, килимами, з власним автом, а для селян — з повним реманентом наймодернішої машинерії, трактором, комбайном, тягаровим автом. Крім того, тих грошей вистачило б на будову всіх шкіл, всіх наукових установ, музеїв, театрів, ще красніших церков. Вистачило б на будову асфальтових доріг по всій розлогій Україні, включно з сільськими. Вистачило б на електрифікацію всієї України, включно з найдальшим, найменшим хутром. Вистачило б на будову всіх фабрик, що виробляли б усі продукти, що їх потребує висококультурний нарід. І не був би наш нарід 40–мільйоновим (незмінне число!) тепер, але 80–мільйоновим на просторі від Волги по Дунай. Народом найкультурнішим, найзаможнішим, найщасливішим у світі.
Була б, якби… якби не братання з «хорошим російським народом», з «російською демократією», з «великою російською культурою», з «братнім слов’янським народом» і т. п. — «московською блекотою», за виразом Т. Шевченка.
Якби, замість братання, плекали ми до московського народу щось цілком, геть цілком, протилежне, діяметрально протилежне. Плекали б ТЕ САМЕ, ЩО МОСКОВСЬКИЙ НАРОД ДО УКРАЇНСЬКОГО.
Лише це. Більше нічого. Лише це.
І ТОГО Б ВИСТАЧИЛО.
Вистачило б, щоб замість УССР була 80–мільйонова найщасливіша в світі нація.
Вистачило б!
Хто ж завинив у тому братанню?
Народна мудрість твориться сотками, ба, тисячами років. Мудрість нашого прадавнього — понад 5000–річного народу каже: «РИБА ВІД ГОЛОВИ ПОЧИНАЄ СМЕРДІТИ».
Від голови, від проводу, від еліти нації.
Тож придивімось ближче до нашої української еліти.
XXIX
УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА XX ст.
У нас були кам’янярі, і часом добрі,
Але не було архітектів–творців.