Контрольний укол

— Ну, як тобі, Васю, працюється? — запитала мене Наталія. — Старші товариші допомагають освоїтися?

— Звичайно, допомагають! — відповів за мене мій колега. — І не тільки старші, але й молодші. Вася має неабиякий авторитет у молоденьких медсестер!

Але дружина не прийняла його жартівливого тону, а згадування про медсестер викликало у неї інші асоціації.

— До речі, а що з'ясували з приводу тієї вашої співпрацівниці, яку вбили?

— Міліція шукає, — пояснив Ігор. — Чоловіка випустили, іншого нікого не зловили. А кого затримувати? На грабіж це не схоже, у сусідів — алібі, за політичними мотивами — відпадає. Залишається одне: професійна діяльність.

— А до чого тут професійна діяльність? — здивувалася Наталія.

— Як до чого? Комусь укол не зробила або зробила дуже боляче. Ось скривджений пацієнт або його жалісливий родич і вирішили їй помститися.

— Та покинь ти нісенітниці городити! — розсердилася дружина.

Я мовчки слухав діалог подружжя.

— Зрозуміло — нісенітниці. І слідчий так вважає. Він упевнений, що вбивцею є хтось з наших лікарів.

— З лікарів?!

— Звичайно. Комусь вона чимось не догодила, ось її тому й прибрали. І знаєте, хто найімовірніше це зробив?

Я напружився і опустив голову.

— Хто? — запитала Наталя.

— Я! — гордо відповів Ігор.

— Ти?! — дуетом вигукнули ми.

— Ну, так, принаймні, припускає слідчий. А хто ж іще?

— Я, наприклад, — нарешті і я подав свій голос.

Тепер черга дивуватися настала за ними.

— А ти тут до чого? Працюєш у нас строком без року.

— По-перше, я чергував з нею останню зміну, опісля якої, говорять, вона була дуже засмучена, а по-друге, ніхто не може підтвердити, що я був після цього в гуртожитку і спав.

— А де ж ти був? — спантеличено запитав Ігор.

— Як де? Їздив різати Поліну Аркадіївну!

«Тут одне з двох, — думав я дорогою додому, — або Ігор абсолютно непричетний до цієї історії, або він — надзвичайний актор».

І знову нічого не було ясно.