Кишеня, повна жита
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4009-4 (fb2)
- Переводчик: Виктор Иосифович Шовкун
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Кишеня, повна жита». Краткое содержание книги:
Персівал спохмурнів ще дужче.
— Ви хочете сказати мені, інспекторе, що мій батько був умисне кимось отруєний?
— Схоже, так воно й було, сер.
— Який жах!
— Так, це справді жахливо, містере Фортеск’ю.
Персівал промурмотів:
— Тепер я розумію, чому в лікарні вони нічого мені прямо не сказали. Мовляв, повертайтеся додому й там про все довідаєтеся. — Він замовк. — А як бути з похороном? — запитав після паузи.
— Офіційна частина розслідування призначена на завтра після розтину тіла. Процедура буде суто формальною й не триватиме надто довго.
— Розумію. Так буває завжди?
— Атож, сер. Принаймні, у наш час.
— Ви дозволите мені запитати, чи сформували якесь уявлення, чи маєте підозру, хто міг?.. Я справді… — і він замовк на півслові.
— Поки ще рано робити висновки, містере Фортеск’ю, — пробурчав Ніл.
— Атож, я думаю, що так.
— Разом із тим ви неабияк нам допоможете, якщо поінформуєте нас про ті розпорядження, які ваш батько зробив у своєму заповіті. Або, можливо, допоможете мені сконтактуватися з його адвокатом.
— Його адвокатами є фірма «Білінґслі, Горсторп і Волтерс» на майдані Бердфорд-сквер. Щодо його заповіту, то, думаю, я з більшою або меншою точністю зможу назвати вам його головні пункти.
— Якщо ви будете таким добрим, то назвіть мені їх, містере Фортеск’ю. Боюся, це та частина процедури розслідування, крізь яку ми муситимемо пройти.
— Мій батько зробив новий заповіт після свого одруження два роки тому, — сказав Персівал, не ухиляючись від точної інформації. — Він заповів сто тисяч фунтів своїй новій дружині й п’ятдесят тисяч моїй сестрі Ілейн. Решта грошей має дістатися мені. Адже я — співвласник фірми.
— А він не склав окремого заповіту для вашого брата Ланселота Фортеск’ю?
— Ні, мій батько й мій брат давно не спілкувалися один з одним.
Ніл скинув на нього гострим поглядом — але Персівал, схоже, був цілком переконаний у правдивості своїх слів.
— Отже, згідно із заповітом, — сказав інспектор Ніл, — спадщину мають поділити між собою троє людей — місіс Фортеск’ю, міс Ілейн Фортеск’ю і ви?
— Боюся, моя частка спадщини буде вельми скромною, — сказав Персівал, зітхаючи. — Буде похорон, а ви розумієте, інспекторе, що це вимагає чималих грошей. А крім того, останнім часом мій батько був… я можу тільки сказати, вельми нерозважливим у деяких своїх фінансових оборудках.
— Ви з вашим батьком останнім часом не сперечалися віч-на-віч про те, як треба вести бізнес? — запитав інспектор Ніл, намагаючись, щоб його запитання пролунало з цілком недбалою природністю.
— Я виклав йому свої погляди, але… — сказав Персівал, стенувши плечима.
— Ви їх виклали досить гостро, чи не так? — запитав Ніл. — Власне, ви не просто виклали свої погляди, а влаштували йому справжній скандал, якщо мої відомості правдиві?
— Я так не сказав би, інспекторе.
Червоний колір роздратування піднявся до чола Персівала.
— Тоді, можливо, ваша суперечка з батьком стосувалася чогось іншого, містере Фортеск’ю?
— Не було ніякої суперечки, інспекторе.
— Ви впевнені, містере Фортеск’ю? Ну, гаразд, це не має значення. Я правильно зрозумів, що ваш батько й ваш брат досі не спілкуються один з одним?
— Так воно і є.
— Тоді, можливо, ви зможете пояснити мені, що це означає?
І він подав йому текст телеграми, який записала Мері Дав.
Персівал прочитав, і в нього вихопився крик подиву та роздратування. Він був приголомшений і розгніваний.
— Я не розумію, нічого не розумію, я навіть не можу повірити, що це правда.
— А таки правда, містере Фортеск’ю. Ваш брат сьогодні прилітає з Парижа.
— Дивовижно, справді дивовижно. Ні, я все-таки неспроможний у це повірити.
— Ваш батько нічого вам не сказав?
— Звісно, не сказав. Як негарно він учинив. Заховався в мене за спиною й викликав Ланса.
— Я думаю, ви собі не уявляєте, навіщо він так зробив?
— Звичайно, не уявляю. Але такий фокус цілком узгоджується з його поведінкою в останні дні. Божевільною! Незбагненною! Його слід зупинити… Я…
Персівал зненацька замовк. Червоний колір зійшов із його блідого обличчя.
— Я забув… — сказав він. — На якусь мить забув, що мій батько мертвий.
Інспектор Ніл співчутливо кивнув головою.
Персівал Фортеск’ю наготувався йти. Одягаючи капелюха, він сказав:
— Телефонуйте мені, якщо я зможу вам чимось допомогти. Але думаю, — він зробив паузу, — ви ще з’явитеся в «Тисовій хатині».