Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Тепер сушену малину вживають як один із найкращих потогінних засобів при простудних захворюваннях. Деякі автори з успіхом застосовували сік і чай малини з медом. А. Рафф зазначає, що сік малини з медом є добрим освіжуючим і зміцнюючим засобом при кору. Чай малиновий з медом рекомендується при бешисі. Цей чай слід пити теплим по 2—3 чашки на день.
Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis L.). Трава медунки застосовується в народній медицині як в'яжучий засіб. А. Рафф рекомендує при захворюваннях легень 20—30 г листя медунки, меду і жменю пшеничних висівок варити в 1,25 л темного пива, поки лишиться половина рідини, потім добре процідити, налити в пляшки і пити до їди. Ад. Ертель і Ед. Бауер рекомендують чай із суміші сушеного листя медунки, подорожника, шавлії, золототисячника і полину з медом як відмінний засіб при бронхітах, захворюваннях горла, сечового міхура, геморою тощо.
Оман правдивий (Inula Helenium L.).Корені оману правдивого широко застосовуються в народній і науковій медицині як добрий сечогінний і відхаркуючий засіб.
Рафф рекомендує чай з кореня оману з медом (одна столова ложка на склянку чаю) приймати ранком і ввечері по чашці при катарі бронхів, сильному кашлі. Він спостерігав добрий лікувальний ефект від застосування настою подрібненого кореня оману (одна столова ложка на склянку води, кип'ятити 10 хвилин) з медом (столова ложка меду на склянку настою). Приймати тричі на день по столовій ложці. Приймати його слід за годину до їди і лежати на правому боці протягом 15 хвилин.
Парило звичайне (Agrimonia Eupatoria L.). У народній медицині парило відоме як засіб, що має різносторонні лікувальні властивості, його застосовували при ревматизмі, геморої, шлункових та інших захворюваннях. Ад. Ертель і Е. Бауер рекомендують чай з парила з медом всередину тричі на день по невеликій чашці і у вигляді примочок. Показаннями для застосування чаю з парила з медом є: стійкий ревматизм, кровохаркання, розлад травлення, запалення гортані. Це один з кращих засобів при захворюваннях печінки і селезінки, бо він усуває запори і слабість кишечника; розчиняє і виділяє з організму нирковий пісок; дає добрий терапевтичний ефект при ракоподібних опухах.
Підбіл (Tussilago Farfara L.). Листя і квіти підбілу широко застосовуються у вигляді відварів і чаю як відхаркуючий засіб. Ще римляни приписували підбілу важливі лікувальні властивості при лікуванні кашлю; на це вказує латинська назва рослини — Tussilago, що походить від слова tussis, тобто кашель. Листя підбілу містить гіркий глюкозид — тусилягін, галову кислоту, інулін, ефірне масло, слизисті, дубильні та інші речовини. Фармакологічним комітетом Ученої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР затверджений до випуску потогінний чай № 2, до складу якого входить листя підбілу — 2 частини, ягоди малини — 2 частини і трава материнки — 1 частина; грудний чай № 1, до складу якого входить листя підбілу — 2 частини, корінь проскурнику — 2 частини, трава материнки — 1 частина. В народній медицині приймають свіжий сік і відвар з листя підбілу (15 г на 200 г води) з медом як відхаркуючий засіб. Ряд авторів зазначає, що препарати з підбілу в поєднанні з медом мають сильніше лікувальне діяння при ряді захворювань. А. Рафф рекомендує чай з підбілу з медом при легеневому туберкульозі (сухотах), по одній чашці на день. Ад. Ертель і Ед. Бауер вважають, що чай з листя і квітів підбілу та коров'яку з медом по 2 чашки на день благотворно діє на нервову систему, шлунково-кишковий тракт, ліквідує втому. Свіжовижатий сік з листя підбілу з медом і молоком у зазначених випадках діє дуже ефективно. К. Апініс рекомендує ліки такого складу: 15 г квітів і коріння підбілу в 500 г води кип'ятять 6 хвилин; 90 г шавлії і 120 г золототисячника обливають 4 л кип'ятку, проціджують і зливають разом з відваром підбілу, додають мед і п'ють 5—6 разів на день. Від приймання цих ліків швидко проходить кашель.
Подорожник (Plantago). Відомості про лікувальні властивості подорожника мають коріння в глибокій давнині. Стародавні греки та римляни успішно застосовували насіння подорожника при дизентерії. Тисячу років тому арабська та іранська медицина широко застосовувала подорожник як лікувальний засіб з різностороинім діянням. Авіценна рекомендував насіння подорожника при шкірних захворюваннях у дітей. Насіння подорожника з успіхом застосовувалося індійськими лікарями при лікуванні бацилярної та амебної дизентерії, і цей засіб введено в індійську фармакопею. Насіння подорожника містить жирну олію, слиз, білкові, дубильні та інші речовини.
Листя подорожника (Folia plantaginic) містить багато лимонної кислоти і калію, ферменти (інвертин, емульсин), провітамін А (каротин), вітамін С, фітонциди, гіркі, дубильні та інші речовини. Листя подорожника широко застосовується в народній медицині при порізах, наривах, ушибах, дерматитах (запалення шкіри), бронхітах, нефритах (запалення нирок), кровотечах і т. д. Настій з листя подорожника (6 г на 200 г води по столовій ложці тричі на день); користується славою найкращого відхаркуючого засобу.
Проф. А. С. Томілін пише, що листя подорожника «французькі лікарі з успіхом застосовують при гострих і хронічних ентеритах, при дизентерії, при поносах туберкульозних і при хронічних нефритах».
Д. Швікуле рекомендує сік свіжого листя подорожника (великого і ланцетуватого) з медом як дуже ефективний засіб при бронхіті, ексудативному плевриті, туберкульозі легень, навіть з кровохарканням. Можна також приймати настій і відвар листя подорожника з медом з розрахунку 6 г листя на 200 г води і 30 г меду по столовій ложці тричі на день.
Проскурник лікарський (Althaea officinalis L.). Вказівки на лікувальні властивості проскурнику мають коріння в глибокій давнині. Понад 200 років тому ця рослина мала грецьку назву — «альцеа», тобто виліковуючий. Авіценна приписував проскурнику високі лікувальні властивості. Тепер установлено, що проскурник має різносторонні лікувальні властивості. Він успішно застосовується при запаленні сечових шляхів і дихальних органів, а також при поносах. Чай із квітів проскурнику (одна столова ложка квітів на склянку води) з медом приймають по столовій ложці кілька разів на день при запаленні дихальних і сечових шляхів.
Фармакологічний комітет Вченої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР схвалив грудний чай № 4, до складу якого входить: «корінь проскурнику — дві частини, листя підбілу — 2 частини, трава материнки — одна частина». Дуже добре пити цей чай з медом. До однієї склянки грудного чаю слід добавити столову ложку меду, внаслідок чого посилюється лікувальна активність цього чаю.
Редька (Raphanus sativus L.). Ряд авторів вказує на високі лікувальні властивості редьки в поєднанні з медом. К. Апініс рекомендує суміші з 11/3 склянки соку редьки 1 склянки меду, півсклянки горілки, І столової ложки солі втирати в болючі місця при ревматизмі. Ад. Ертель і Ед. Бауер зазначають, що приймання соку редьки з медом (від 1/2 до 2 чашок на день) запобігає утворенню каменів у жовчному міхурі і в нирках. Застосування соку редьки з медом запобігає з'явленню атеросклерозу, піску в печінці і водянці. Для одержання доброго соку видовбують середину редьки і наповнюють її медом; через 3—4 години сік готовий. Дорослим рекомендується приймати сік по 2—3 столові ложки, а дітям — по чайній ложці на годину. Сік з медом показаний також при кашлі, охриплості і особливо як засіб, що сприяє виділенню харкотиння. Рафф рекомендує приймати сік редьки з медом при кашлі по одній столовій ложці тричі на день.
Терен (Prunus spinosa L.). Квіти терну в народній медицині користуються славою ніжного проносного. Ад. Ертель і Ед. Бауер вважають, що чай із квітів терну з медом є дуже цінним лікувальним засобом при запаленні дихальних шляхів і чудово звільняє їх від харкотиння. Чай із квітів терну готують так: беруть столову ложку квітів терну і 250 г води, кип'ятять хвилину, зливають, додають мед і знову ставлять на вогонь закипіти. П'ють по одній чашці на день, повільно, ковтками.