Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути
- Автор: Иойриш Наум Петрович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Лікувальні властивості меду і бджолиної отрути». Краткое содержание книги:
Значний інтерес становить розділ «Експресний метод одержання бджолиного меду», в якому висвітлено багаторічні дослідження автора по здобуванню різних полівітамінів і лікарських сортів меду за відповідними рецептами.
В книзі докладно описується лікувальне застосування меду при ряді захворювань (ревматизм, неврити, невралгії, базедова хвороба та ін.), а також найновіші методи введення в організм хворого апітоксину з лікувальною метою.
Автор пропонує оригінальний метод одержання чистого апітоксину (бджолиної отрути) без пошкодження бджіл.
Книга розрахована на масового читача.
Бузина чорна (Sambucus nigra L.). Для лікування використовуються квіти і плоди. Приготований з квітів чай є добрим потогінним засобом. Плоди в свіжому вигляді застосовують при ревматизмі і невралгіях, а кора є сильним сечогінним засобом. Бузина містить дубильні і білкові речовини, яблучну, валеріанову та оцтову кислоти, віск, смолу та інші речовини. Чай із квітів бузини (Sambucus nigra L.) п'ють з додаванням меду по півсклянки ранком і увечері протягом місяця. Чай готують так: 1 — 11/2 столові ложки квітів бузини настоюють на склянці води, додавши ложку меду, п'ють по столовій ложці 5 разів на день. Такий чай з медом вважається добрим потогінним засобом при гарячкових станах, при грипі, суглобному ревматизмі.
Чай із квітів бузини (15 г), м'яти холодної (15 г), деревію (15 г), невеликої кількості товченого імбирю варять з 1,5 л води на малому вогні. Потім чай проціджують і п'ють з медом (1 столова ложка меду на склянку чаю) по півсклянки 6 разів на день при сильних болях у животі.
Чай із квітів бузини (2 столові ложки на 0,5 л води) по 3—5 чашок на день слід приймати з медом при кашлі, гарячкових станах. Лай з 6—8 подрібнених листків бузини на склянку води з додаванням меду і шавлії можна приймати при геморої по півчашки на день протягом 4—5 тижнів. Квіти бузини містять яблучну, валеріанову, винну кислоти, холін, ефірне масло, цукор, в'яжучі та красильні речовини і гормональну речовину, що діє стимулююче на залози внутрішньої секреції.
Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.). Валеріанові краплі користуються загальновідомою популярністю як засіб, що заспокоює нервову систему і застосовується при нервовому збудженні, безсонні і т. д.
Себастьян Кнейп рекомендує чай з валеріанового кореня і рути з медом при істерії. Він рекомендує пити по столовій ложці Через кожні 2 години.
Гірчиця (Sinapis). Відвар з гірчичного насіння, меду та квітів лілії є добрим засобом від веснянок. К. Апініс повідомляє, що цим відваром усуваються веснянки і плями на лиці і шкіра стає ніжкою і тонкою. Змазування шкіри медом зберігає її м'якою і гнучкою, не допускає випаровування води і захищає уражені місця від попадання шкідливих мікроорганізмів.
Дрік жовтий (красильний) (Genista tinctoria L.) ще недавно широко застосовувався в народній медицині як добрий лікувальний засіб при золотусі, переломах, венеричних і шкірних (лишаї, нариви) захворюваннях. Насіння дроку містить алкалоїд цитизин — C11H14N20, який збуджує дихання.
За повідомленням С. Є. Землінського, в останній час чай із зелених частин дроку був випробуваний у клінічних умовах і дав добрий лікувальний ефект при захворюваннях щитовидної залози.
Ертель і Бауер повідомляють, що чай дроку з медом чудово діє при значній втраті сил, серцевій слабості із зниженим кров'яним тиском.
Дуб звичайний (Quercus Robur Asch.). Для лікування застосовують жолуді, кору і листя. Дубова кора (Cortes Quercus) містить близько 20% дубильних речовин і широко застосовується як добрий в'яжучий засіб для полоскання горла, при розм'якшенні ясен, стоматитах і т. д.
К. Апініс зазначає, що чай з дубового листя, жолудів і кори з медом є відмінним засобом при захворюваннях легень, шлунка, печінки. Вона вважає, що додавання до цього чаю меду посилює його лікувальне діяння. Ертель і Бауер рекомендують чай із дубової кори та жолудів з медом як добрий засіб від золотухи.
Еукомія (Eucommia). В народній медицині Абхазії відвар із кори еукомії широко застосовують при склерозі серця. Експериментально (на кролях, котах) доведено, що екстракти і настої еукомії, введені внутрішньовенно, знижують кров'яний тиск. Ці дані були підтверджені також спостереженнями, проведеними на хворих в інституті експериментальної і клінічної терапії Академії медичних наук СРСР. Ми випробували тінктуру еукомії з медом по 20 крапель на чайній ложці меду 3 рази на день при гіпертонічній хворобі, що дало добрий лікувальний ефект, значно знизивши кров'яний тиск.
Конюшина лугова (Trifolium pratense L.). Для лікування в народній медицині використовують квіти (головки) конюшини у вигляді відварів і чаю як відхаркуючий і сечогінний засіб, а також для припарок при лікуванні опіків і наривів. Д. Швікуле зазначає, що чай із квітів конюшини лугової з медом є дуже добрим засобом при бронхітах, астмі, як відхаркуючий і сечогінний засіб. Цей чай треба пити теплим.
Кропива велика (Urtica dioica L.). У народній медицині протягом майже чотирьох століть вона застосовується всередину при маткових, кишкових, легеневих і гемороїдальних кровотечах. Тепер, коли в кропиві, крім вітамінів С і А (каротин), відкрито вітамін К, стають зрозумілими її кровоспинні властивості. Проф. А. С. Томілін пише: «Експериментально доведено, що кропива має здатність відновлювати гемоглобін і збільшувати число еритроцитів в не меншій мірі, ніж препарати заліза, і що вона сильно впливає на вуглеводний обмін. У народній медицині кропива здавна вживається як кровоспинний засіб, а крім того, при жовтяниці, при ревматизмі... при нічних потах у хворих не сухоти. Французькі лікарі твердять, ще лікування кропивою дає ефект при гострих і хронічних ентеритах, а також при поносах у туберкульозних хворих».
У народній медицині кропива користується широкою популярністю як важливий лікувальний засіб з різносторонніми Лікувальними властивостями і застосовується у вигляді свіжого соку, відварів, екстрактів і чаю з листя кропиви. Рафф рекомендує застосовувати чай з листя кропиви з медом при геморої. Він особливо радить таким хворим довго вживати мед.
Лимон (Citrus medica L.). Сік лимона в поєднанні з медом успішно застосовують не тільки при гіпертонічній хворобі, а й при інших захворюваннях. Рафф рекомендує нервовим людям щодня випивати сік половини лимона з столовою ложкою меду в склянці перевареної води. Цей напій чудово діє на організм і забезпечує нормальний сон. Г. Гертвіг рекомендує при катарі горла приймати сік лимона з медом. К. Апініс пише, що настій із соку лимона, яблук і меду добре допомагає при простудних захворюваннях. Ад. Ертель і Ед. Бауер рекомендують лимонний сік у поєднанні з медом і маслиновою олією як добрий засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура.
Липа (Tilia L.). Для медичних цілей використовуються переважно липа звичайна (Tilia cordifolia Mill. — Т. parvifolia Ehrh.) і липа широколиста (Tilia cordifolia Bess. — Т. platyphylla Scop.), які входять у Державну фармакопею СРСР. Липовий цвіт, тобто квіти липи,— один із стародавніх і популярних засобів народної медицини.
Фармакологічний комітет Вченої ради Міністерства охорони здоров'я СРСР затвердив до випуску: потогінний чай № 1 за таким прописом: квіти липи і ягоди малини по однаковій частині; збір для полоскання горла № 1, до складу якого входять квіти липи — 1 частина і дубова кора — 2 частини; збір для полоскання горла № 2, до складу якого входять квіти липи — 2 частини, квіти ромашки — З частини.
Ряд авторів рекомендує липовий чай з медом при різних захворюваннях. Ад. Ертель і Ед. Бауер зазначають, що липовий чай з медом по одній чашці на день подає добру послугу старим людям, бо «очищає від харкотиння легені», діє добре при захворюваннях легень і нирок. Д. Швікуле вважає, що чай з липового цвіту з медом і вином виліковує недокрів'я і блідим жінкам з жовтозеленуватим забарвленням шкіри надає свіжого кольору лиця. Г. Гертвіг рекомендує липовий чай з медом і з молоком при кору для заспокоєння спраги. Він також вважає корисним для хворих з судорожним кашлем і грипом пити по чашці відвару липового цвіту з медом вранці і ввечері.
Малина звичайна (Rubus idaeus L.). Вказівки на лікувальні властивості малини мають коріння в глибокій давнині, коли її сушені плоди застосовувалися при гарячкових захворюваннях, а настойки з її квітів — як протиотрута від укусів гадюк. За С. Є. Землінським, малина містить: ефірне масло, яблучну і лимонну кислоти, цукор, красильні речовини, слиз, вітамін С та ін.