Твори в 4-х томах. Том 2

Антоніо. Звідки мені знати? Ви хочете, щоб я його допитав?

Філіп. Ні, mi coronel [90], ні. Нам потрібні відомості. Нам не потрібні зізнання. (До першого бійця). Скажіть, що вам приснилося, коли ви заснули?

Перший боєць (стримуючи ридання, вагається, потім каже). Не пам'ятаю.

Ф і л і п. А ви згадайте. Не поспішайте. Я просто хочу впевнитися. Тільки не брешіть. Мене не обдурите.

Перший боєць. Я вже згадав. Я стояв, прихилившись до стіни, й гвинтівка була в мене між ніг. Так, я згадав. (Схлипує). Мені… мені приснилося, що я обіймаю свою дівчину, а вона… вона зі мною щось робить. Не пам'ятаю що. То був просто сон. (Схлипує).

Ф і л і п (до Антоніо). Вас це задовольняє?

А н т о н і о. Я не зовсім розумію.

Ф і л і п. Зовсім цього, мабуть, ніхто не зрозуміє, але тепер він мене переконав. (До першого бійця). Як звуть вашу дівчину?

Перший боєць. Альма.

Ф і л і п. Гаразд. Коли писатимете їй, скажіть, що вона принесла вам щастя. (До Антоніо). Як на мене, його можна відпустити. Він читає «Уоркер». Він знає Джо Норта. У нього є дівчина Альма. У бригаді його характеризують добре, й він заснув на посту й прогавив чоловіка, який потім застрелив хлопця, на ім'я Вілкінсон, вважаючи, що стріляє в мене. Просто надалі йому треба давати міцної кави, щоб не засинав на посту в обіймах із гвинтівкою. Слухайте, товаришу, вибачте, якщо я при виконанні своїх обов'язків розмовляв з вами грубо.

Антоніо. Я хотів би поставити йому кілька запитань.

Ф і л і п. Слухайте, ті согопеї. Якби я не знався на своїй справі, ви б мене так довго не тримали. Цей хлопець чистий. Ви самі знаєте, нікого з нас цілковито чистим не назвеш. Але цей хлопець чистий. Він просто заснув, а я ж, знаєте, не суддя. Я просто працюю у вас заради ідеї, заради Республіки й такого іншого. І в нас в Америці був колись президент, на ім'я Лінкольн, який, знаєте, скасовував смертні вироки вартовим, що заснули на посту. Тож я й пропоную, якщо ви не заперечуєте, давайте, так би мовити, скасуємо вирок і йому. Тим більше, що він з батальйону імені Лінкольна — а це добрий батальйон. Це такий чудовий батальйон, він здійснює такі подвиги, що навіть вас узяло б за душу, якби я вам про них розповів. І якби я служив у цьому батальйоні, то радів би, і пишався, і я не відчував би того, що відчуваю, працюючи тут. Але я в ньому не служу. Я просто другорядний поліцейський, що вдає із себе третьорядного журналіста… Але затямте собі, товаришу Альма… (Обертаючись до заарештованого). Якщо ви ще раз заснете на посту, виконуючи моє завдання, я власноручно розстріляю вас, ясно? Ви чули? І напишіть про це Альмі.

Антоніо дзвонить. Заходять двоє штурмгвардійців.

А н т о н і о. Виведіть заарештованого. Ви висловлюєтеся дуже плутано, Філіпе. Але ми не маємо підстав не довіряти вам.

Перший. боєць. Дякую, товаришу комісар.

Ф і л і п. Ет, ніколи не кажіть «дякую» на війні. Це війна, ясно? А на війні «дякую» не кажуть. Ну, та коли ви вже подякували, то — будь ласка. І не забудьте написати Альмі, що вона принесла вам щастя.