Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Філіп. Ні, замок нічого не дасть. У нашому ділі на замки не покладаються.
Адміністратор. Може, дасте мені якесь доручення, містере Філіп? Я міг би вам чимось прислужитись?
Філіп. Жодних доручень. Дякую, що ви не поселили тут цього дурня-журналіста з Валенсії. Тут і без нього вистачає дурнів, включаючи і нас з вами.
Адміністратор. Якщо він вас цікавить, його можна буде влаштувати. Я сказав йому, що вільних місць немає, і що Я сповіщу, коли з'являться. Як стане спокійніше, його можна буде влаштувати. Містере Філіп, ви ж таки будьте обережніші. Прошу вас. Ви розумієте.
Ф і л і п. Та я обережний, будьте спокійні. Просто мені часом буває тоскно.
Дороті Бріджес тим часом встала; вона заходила до ванної, вдяглася, повернулася до кімнати, сіла за друкарську машинку, потім підвелась і завела патефон. Філіп чує музику — баладу Шопена As-dur op. 47.
(До адміністратора). Вибачте — на хвилинку. Ви зараз будете переносити його речі? Якщо мене хтось питатиме, скажіть, будь ласка, щоб почекав.
Адміністратор. Я перекажу покоївці, що займеться речами.
Філіп підходить до дверей Дороті й стукає.
Дороті. Заходь, Філіпе.
Філіп. Ти дозволиш мені випити тут склянку віскі? Дороті. Авжеж. Будь ласка.
Філіп. У мене до тебе два прохання.
Пластинка скінчилась. Видно, як із сусіднього номера виходить адміністратор, потім заходить покоївка й починає збирати і складати на ліжку речі Престона.
Дороті. Які ж, Філіпе?
Філіп. Одне, щоб ти виїхала з цього готелю, а друге — щоб повернулася до Америки.
Дороті. Який ти безсовісний, який недобрий! Ти ще гірший за Престона!
Філіп. Я не жартую. Тобі зараз не місце в цьому готелі. Я не жартую.
Дороті. Мені було так хороше з тобою. Філіпе, не треба цих дурниць. Будь ласка, любий, я дуже тебе прошу, не треба.
Видно, як на порозі сусідньої кімнати з'являється боєць Вілкінсон у формі
Інтернаціональної бригади.
Вілкінсон(до покоївки). А де товариш Ролінгс? Покоївка. Заходьте й сідайте. Він просив почекати.
Вілкінсон сідає в крісло, спиною до дверей. У сусідній кімнаті Дороті поставила нову пластинку. Філіп піднімає адаптер, і пластинка беззвучно крутиться на диску.
Дороті. Ти казав, що хочеш випити. Ось, пий.
Філіп. Вже не хочу.
Дороті. Що з тобою, любий?
Ф і л і п. Ти добре знаєш, що я не жартую. Вертайся до Америки.
Д о р о т і. Я не боюсь обстрілів. Ти вже переконався в цьому.
Ф і л і п. Не про обстріли йдеться.
Д о р о т і. Тоді про що ж, любий? Я тобі не подобаюсь? Я робитиму все, щоб ти був мною задоволений.
Ф і л і п. Як мені змусити тебе поїхати?
Д о р о т і. Ти ніяк не змусиш. Я не поїду.
Філіп. Давай я хоч перевезу тебе до «Вікторії».
Д о р о т і. Нічого не вийде.
Філіп. Якби ж то я міг поговорити з тобою відверто.
Д о р о т і. А чому ти не можеш?
Філіп. Я ні з ким не можу говорити відверто.
У Д о р о т і. Але ж, любий, це в тебе просто заскок. Тобі треба звернутися до психоаналітика, й він одразу вилікує тебе. Це дуже просто й навіть цікаво.
Філіп. Ні, ти безнадійна. Але прекрасна. Доведеться просто вивезти тебе звідси силоміць. (Опускає голку на пластинку й підкручує патефон). Вибач, якщо я псую тобі настрій.
Д о р о т і. Певно, це в тебе від печінки, любий.
Поки патефон грає, за дверима сусіднього номера, де покоївка збирає речі, а Віл-кінсон сидить у кріслі, зупиняється чоловік у шинелі й береті. Він прихиляється до одвірка, щоб легше було цілитись, і стріляє хлопцеві в потилицю з довгоствольного маузера. Покоївка скрикує — «Ой!» — а тоді заходиться плачем, затуливши обличчя фартушком. Філіп, почувши постріл, штовхає Дороті на ліжко й підходить до дверей з пістолетом у правій руці. Прочинивши двері й тримаючи пістолет напоготові, він дивиться в один, потім у другий бік, а тоді виходить у коридор і заходить до сусідньої кімнати. Побачивши його з пістолетом, покоївка
знову скрикує.
Філіп. Припиніть! (Підходить до Вілкінсона, піднімає його голову, голова знову падає). Сволота. Ах, сволота.
Дороті вийшла за ним і зупиняється на порозі.
Штовхає її). Іди звідси.
Дороті. Філіпе, що сталось?
Філіп. Не дивися на нього. Він мертвий. Хтось застрелив його.
Дороті. Хто застрелив?
Філіп. Може, він сам застрелився. Тебе це не стосується. Іди звідси. Ти що, ніколи не бачила трупів? Ти ж, здається, військова кореспондентка, га? Іди звідси, іди дописуй свою статтю. Це тебе не стосується (До покоївки). Ану, мерщій виносьте
звідси всі ті бляшанки й пляшки. (Починає викидати речі з шафи на ліжко). Все згущене молоко. Всю тушонку. Весь цукор. Усю лососину. Весь одеколон. Усе мило. Виносьте все це геть. Треба викликати поліцію.