Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Україні вдалося відстояти свої інтереси в більшості інституцій Організації Об’єднаних Націй, зокрема в Генеральній Асамблеї — основному дорадчо-представницькому органі ООН. 27 березня 2014 р. ГА ООН прийняла резолюцію про повагу до територіальної цілісності України, яка автоматично визнавала незаконними посягання інших країн на територію Криму. 15 листопада 2016 р. було прийнято резолюцію щодо ситуації з правами людини в Криму, яка чітко назвала територію півострова окупованою Росією. Таким чином, в офіційних документах ООН РФ була визнана окупантом.
Оперативно відреагувала на агресивну політику РФ щодо України Організація Північноатлантичного договору (НАТО). 2 березня 2014 р. Північноатлантична рада засудила дії РФ у Криму, назвавши їх порушенням міжнародних правових норм, у т. ч. Будапештського меморандуму та українсько-російського Договору про дружбу і співпрацю 1997 року. Надалі НАТО продовжило застосовувати широкий спектр дипломатичних та інших інструментів протидії розгортанню російської гібридної агресії на сході України. Представники військового командування організації неодноразово засуджували протиправні дії РФ щодо матеріального забезпечення бойовиків на Донбасі та прямого військового втручання. Під час обговорення резолюції «Підтримка пост-Варшавської стратегії оборони та стримування» Парламентська асамблея НАТО у листопаді 2016 р. зазначала, що дії Росії проти України є головним фактором дестабілізації світового безпекового середовища. А сама Російська Федерація офіційно була визнана агресором.
Співпрацю НАТО з РФ у військовій сфері було призупинено. Чисельність російської делегації при штаб-квартирі Альянсу було скорочено, а її можливості — обмежено.
Неодноразово засуджувала дії Російської Федерації на території України й Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). У прийнятій 2 липня 2014 р. Бакинській декларації Парламентська асамблея ОБСЄ закликала Кремль відмовитися від анексії українського Криму. У Гельсінській декларації ПА ОБСЄ від 8 липня 2015 р. містився заклик до РФ припинити будь-яку військову, фінансову або логістичну допомогу незаконним збройним формуванням на сході України.
Чітку позицію щодо російської агресії проти України зайняв Європейський Союз. Уже 1 березня 2014 р. Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки К. Ештон засудила рішення Кремля застосувати військову силу на території України, назвавши його «необґрунтованою ескалацією напруженості». Її наступниця Ф. Могеріні, попри звинувачення у проросійських поглядах, також неодноразово засуджувала ескалацію конфлікту на Донбасі та деструктивну роль Росії в цьому процесі. Визнаючи РФ потужним гравцем на світовій арені, вона наголошувала, що агресивна політика російського керівництва позбавляє країну статусу стратегічного партнера ЄС.
Свою позицію щодо конфлікту в Україні оприлюднювали й інші регіональні міжнародні структури та об’єднання. Так, Організація ісламського співробітництва висловила занепокоєння долею кримських татар, підкреслюючи, що їхні права, громадянські свободи, релігійна та культурна спадщина мають бути захищені. Країни Вишеградської групи закликали Росію поважати територіальну цілісність України.
На відміну від інформаційної площини, де більшість міжнародних організацій висловилися на підтримку Києва, надати йому практичну допомогу було здатне обмежене коло акторів. Ще менше число реалізувало свій потенціал на практиці. Основні сподівання України в цьому контексті були пов’язані з Організацією Північноатлантичного договору — найбільш впливовою безпековою структурою в світі.
Конкретні кроки НАТО щодо протистояння російській агресивній політиці були спрямовані на посилення захисту її східноєвропейських членів, передусім країн Балтії та Польщі. З 2017 р. у регіоні розміщуються додаткові збройні підрозділи НАТО у складі чотирьох батальйонних груп. Активізувалися військові навчання в рамках Альянсу, було розширено місію НАТО з патрулювання повітряного простору країн Балтії.