Рукопис, знайдений у Сараґосі

По-перше, ми самі зуміємо витратити твої чотири тисячі піастрів річного доходу, а щодо п’ятдесяти одної тисячі двохсот, поміщених у торговий банк, то ось що ми з ними зробимо: за цей дім вісімнадцять тисяч пістолів — це багато, згоден, але продавець є моїм родичем, а мої родичі — це твої родичі, сеньйоре Авадоро. Намисто й персні, які вчора були на сеньйорі Авадоро, коштують вісім тисяч пістолів, або, скажімо, десять, причину я тобі потім поясню. У нас залишається ще двадцять три тисячі двісті пістолів. Клятий театинець відклав п’ятнадцять тисяч для твого гультяя сина на випадок, якби той колись віднайшовся. П’ять тисяч на облаштування твого дому не буде надто багато, бо, щиро кажучи, придане твоєї дружини складається з шести сорочок і стількох же пар панчіх. Ти скажеш, що в такому разі у тебе залишається ще три тисячі двісті пістолів, з якими ти сам не знаєш, що зробити. Щоб позбавити тебе цього клопоту, я позичаю їх у тебе під проценти, про які ми ще домовимося. Ось, сеньйоре Авадоро, довіреність, будь такий добрий підписати її.

Мій батько не міг отямитись від подиву, в який повергли його слова Бускероса, він відкрив рота, щоб щось відповісти, але не знаючи, як почати, відвернувся до стіни й натягнув нічний ковпак аж на очі.

— Пусте, — сказав Бускерос, — ти не перший, хто хоче втекти від мене в свій нічний ковпак і вдавати, що спить. Я знаюся на таких вивертах і завжди ношу в кишені нічний ковпак; я ляжу на канапі, ми обоє виспимося, а коли прокинемося, то знову повернемося до нашої довіреності, або ж, якщо це тебе більше влаштовує, зберемо моїх і твоїх родичів і побачимо, чи не можна цю справу якось інакше залагодити.

Мій батько, увіпхнувши голову поміж подушки, почав роздумувати над своїм становищем і засобами, за допомогою яких він міг би повернути собі спокій. Він уявив собі, що, залишивши дружині повну свободу, він зможе повернутися до давнього способу життя, зможе ходити до театру, до книгарні Морено й навіть віддаватися насолоді виготовлення чорнила. Дещо втішений цією думкою, він розплющив очі й дав знак, що підпише довіреність.

Він і справді підписав її і хотів встати з ліжка.

— Почекай, сеньйоре Авадоро, — сказав йому Бускерос, — перш, ніж встати, ти повинен продумати, що робитимеш цілий день. Я тобі в цьому допоможу й сподіваюся, що ти будеш задоволений з плану, який тобі запропоную, тим більш, що цей день покладе початок низці занять настільки ж приємних, як і різноманітних. Для початку я приніс тобі пару розшитих чобітків і повний костюм для верхової їзди; гарячий кінь чекає на тебе біля воріт, ми проїдемося по Прадо, куди й сеньйора Авадоро незабаром прибуде в кареті. Ти переконаєшся, сеньйоре дон Феліпе, що твоя дружина має в місті багато знатних друзів, які стануть також і твоїми. Щоправда, останнім часом вони дещо остигли до неї, але зараз, бачачи її поєднаною з такою шанованою людиною, як ти, вони, без сумніву, забудуть про своє колишнє упередження до неї. Повторюю, що найвідоміші придворні шукатимуть тебе, догоджатимуть, обніматимуть — та що я кажу! — душитимуть тебе в своїх дружніх обіймах!