Джек Лондон. Твори в 12 томах. Том 10
- Автор: Лондон Джек
- Серия: Твори у 12 томах #10
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Юрій Лісняк
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Джек Лондон. Твори в 12 томах. Том 10». Краткое содержание книги:
Джек Лондон рано почав самостійне трудове життя, яке було дуже важким. Школярем продавав ранішні і вечірні газети. Після закінчення початкової школи у віці чотирнадцяти років влаштувався на консервну фабрику робітником. Робота була дуже важкою і він пішов з фабрики. Був «піратом на устриць», ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну кількість алкоголю, як для свого віку. Його співробітники вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре за рік-два.
У 1893 році найнявся матросом на промислову шхуну, що відправлялася ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів.
Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він отримав першу премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри.
Потім були збірки розповідей: «Син Вовка» (Бостон, 1900), «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра в людину» (Нью-Йорк, 1904), «Місячне лице» (Нью-Йорк, 1906), «Втрачене лице» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902) і «Морський вовк» (1904), що створили письменникові щонайширшу популярність. Варто зауважити, що перші збірки оповідань виявили найвищий рівень літературної майстерності Джека Лондона. Решта творів, які були написані після отримання широкого визнання, позначені трафаретністю, псевдохудожністю та не мали серед читачів великого успіху.
Джек Лондон помер у Каліфорнії 22 листопада 1916 р. в містечку Глен-Елен. Останні роки він страждав від ниркового захворювання і під час одного з нападів болю Джек Лондон прийняв занадто велику дозу снодійного.
Робінсон ще спитав поглядом Дікового дозволу, тоді легко й швидко загнав голку під туго натягнену шкіру, твердою рукою впорснув розчин і легенько розтер пальцем місце уколу, щоб морфій швидше розійшовся.
— Спатки, спатки, хочу спатки, — ще раз сонно промурмотіла вона за хвилину.
Напівпритомно вона повернулася на бік, поклала голову на зігнуту руку її підібгала коліна, згорнувшись калачиком — отак вона завжди любила засипати, згадав Дік.
Довгенько лежала вона нерухомо, тоді ще раз ледь-ледь зітхнула й відійшла з життя так легко, що вони навіть не помітили, коли ж саме. В кімнаті стояла тиша, тільки знадвору чути було щебет диких канарок біля водограю, та ще далеко-далеко засурмив Горянин, і Принцеса Фозрінгтонська відгукнулася срібним дзвіночком.
До десятого тому ввійшли ромапи «Міжзоряний мандрівник» (Нью-Йорк, 1915; у деяких пізніших виданнях роман друковано під назвою «Пекельна сорочка») та «Маленька господиня Великого Будинку» (Нью-Йорк, 1916).
(Стор. 7) Вордсворт, Вільям (1770–1850) — англійський поет-романтик.
(10) Вашінгтон, Джордж (1732–1799) — видатний американський політичний діяч, перший президент США. Замолоду багато подорожував.
Війна 1812 року — між США та Англією.
У нашій останній війні.— Йдеться про війну 1901 року, внаслідок якої США придушили Філіппінську республіку.
(27) Агорафобія — хворобливий острах перед просторінню.
(36) Давидова вежа і далі — Яффська брама — архітектурні пам’ятки давнього Єрусалима.
Самарія — місто-держава у давній Палестині.
(38) Голгофа — місце страти злочинців у давньому Єрусалимі; тут нібито розіп’ято Ісуса Христа.
(40) Гааз — реальна особа, відомий льотчик початку XX ст.
(41) Новий Єрусалим — ідеал праведного життя у християнській богословській літературі.
(42) Голконда — середньовічна держава в південній Індії. Переносно — джерело великого багатства.
Стейнтон Мозес — психічно хворий, який у своїх мареннях нібито перевтілювався в тих історичних осіб, що ними віп був у попередніх своїх існуваннях. Святий Іполіт (бл. III ст.) — діяч християнської церкви. Гілотін (205?—270) — римський філософ-не-оплатонік. Атенодор — ім’я двох філософів-стоїків І ст. до н. о. Гроцин, Вільям (1446? — 1519) — англійський учений, знавець античної Греції, друг Еразма Роттердамського (1469–1536), відомого гуманіста доби Відродження.
Полковник де Рошас, Ежен (1837–1914) — французький експе-риментатор-психолог, що у своїх псевдонаукових творах обстоював ідею «переселення душ».
(81) Ломброзо, Чезаре (1835–1909) — італійський психіатр і криміналіст, творець теорії так званої «вродженої злочинності».
(85) Нефі — одне з селищ, заснованих мормонами на території майбутнього штату Юта. Мормони — християнська секта, яку 1830 року заснував Дж. Сміт поблизу Нью-Йорка.
(88) Брігем Янг (1801–1877) — очолив 1847 року, після Дж. Сміта, мормонську церкву й громаду і організував переселення мормонів до напівпустельної Юти. Мормони вороже ставились до переселенців на Захід, які проходили через їхні землі. Епізод про загибель переселенської валки від рук мормонів та індіян, — на відміну від більшості інших історичних екскурсів у романі «Міжзоряний мандрівник», — грунтується на реальних фактах.
(89) Канакські жерці.— Канаки — європейська назва острів’ян Полінезії.
(91) Град господній — уявлення про потойбічне праведне життя, поширене в добу раннього християнства.
Новатіан — релігійний діяч у Римі III ст., засновник однісї з сект у рапньому християнстві. Нижче: Сабеліанізм — одне з ві-ровчепг, раннього християнства, не визнапе в офіційній церкві. Поет (помер бл. 200) — засновник однієї із сектанських течій у ранньому християнстві. Арій (помер 336) — александрійський священик, іцо заперечував божественність Ісуса Христа; арійство, як єретичне вчення, відкинуто па Нікейському соборі християнських церков (325 р.).* Римський імператор Константин (бл. 274–337) брав активну участь у релігійних чварах, прагнучи підпорядкувати собі християнську церкву.
(94) Бергсоп, Анрі (1859–1941) — французький філософ-ідеа-
ліст.
Конфуцій (VI–V ст. до н. е.) — китайський філософ.