Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Але ви зараз кажете, що взагалі нікого не існує!
— Може, і є такі люди… які думають, що існують, і справді існують. Ті, хто в усій своїй єдиноістині замерз. Кристалізована жива істина. Можливо. Але ми, — те, що мова розуміє під словом «ми», — так нажерлися матерією, що остаточним доказом існування вважаємо зв’язок того, що мислить, із тим, що відчуває тіло.
… Може, ви, панно, чули про хірургічні експерименти, коли лікарі розрізають навпіл мозок божевільного? Компаньйон, який вчиться на лікаря, розповідав мені про подібні досліди. Рух скальпеля, і замість одного — два божевільних. Така ото незворушна підстава всієї істини, що будь-який ніж її розітне! Ви намагаєтеся зрозуміти моє «безумство»? Ну то вчиніть gedanken Еxperiment навпаки: антирозріз. Один божевільний — нуль божевільного.
— Ви забираєте ці книжки?
— Те, чого ще не прочитав. А що мені залишається робити у вигнанні?
— Вигнанні?
— Крістінко, дозвольте мені бодай спробувати! — вигукнулося упівголоса. — З паном Щекєльніковим, з людьми з Обсерваторії, зі Стєпаном, за допомогою тунґусів — ми якось це залагодимо. Щонайбільше, дамо йому по голові й витягнемо непритомного, але таки врятуємо життя!
— Покиньте, — тихо відповіла вона. — Ви ж знаєте… така він людина.
Засміялося під носом.
— Так. — Пильно подивилося на неї. — Ви гадаєте, що йому вдасться втекти з міста?
— Ви фаталіст?
— Ні, просто досі всі плани… Ну, скажімо, тунґуси сховають мене в якомусь Богом забутому селищі — на місяць чи два? В Іркутську за цей час усе може обернутися і так і сяк, і навиворіт. Поза Краєм Лютих я роздобув би апарат бездротової телеграфії, але тут… — висипалося на ковдру варшавські речі, математичне шпаргалля, ориґінал зашифрованого листа пілсудчиків, незакінчений лист до панни Юлії, колоду карт Фридерика Вельца…
Випросталося.
— Коли ви вийшли — Молот бив?
Вона відкрила рота й проковтнула очевидність: їй затьмідилося в очах.
— Так, — сказала вона.
Хутко перетасувалося карти й, далі тасуючи, почалося викладати їх на ліжку рядками.
— Добре. Напишу вам процедуру для доктора. Не знаю, як далеко він сягає Шляхами Мамутів, але доти, доки зможе, нехай б’є.
Сівши за столом, написалося кілька фраз латиною. Mademoiselle сумлінно сховала листок. Вона супилася, приглядаючись, як збирається з ліжка карти.
— Жарт? Ви кепкуєте.
— Oh, c’est rien. Подарунок від неіснуючого приятеля. — Знизалося плечима. — Маленькі хитрощі розуму, панно Крістіно, я ж вам розповідав, як ошукує нас пам’ять втілених гороскопів. Прочитаєш тисячу, запам’ятаєш той один, який збувся. — Потрусилося коробочкою із колодою карт П’ятніка. — Пророцтво! — пирхнулося із сарказмом. — Дар долі!
Танець, кулі для Ґросмайстера, карти з рук удови Вельц — вони приваблюють увагу, бо можуть легко вказати на суперечності минулого й минулого, все в одній пам’яті; але скільки подібних деталей (або й не деталей, а загалом ключових подій), походячи з-поза замороженої Історії, зовсім непомітно вдають Правду? З-поза зими, з-поза Криги — Варшава? Вількувка? батько, мати? Бронек, Емілька, панна Юлія? Було? Не було? Так или иначе, всё это ложь.
Щасливі народжені на землі лютих! Вони не мусять пам’ятати, не мусять знати правду — в о н и с а м і п р а в д а. Кажуть: «Замерзло». Але хто каже? Уроджені лютовці не знатимуть такого изречения. У кращому разі — «розтануло».
Годинник пробив північ. Подумалося про лампу й тьмічку — чи варто? Щось промайнуло в щілині в дверях: Мацюсь підглядав, приліпившись носиком до рами. Насварилося на нього пальцем. Туп-туп-туп, утік.
Запалилося тьмічку, виставилося її на підвіконня замість лампи; після заслонення завіс у кімнаті роз’яснилося.
Mademoiselle Крістіна вмиг вловила й цю очевидність.