Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Серед місцевих благословень: Нацгвардія, за підтримки загонів ополчення, які називають себе Береговими спалювачами, викрила шістсот заражених грішників, які переховувалися на території табору Віндем. Розгорнулася шалена битва, яка скінчилася тоді, коли хворі згоріли живцем у приміщенні церкви, котре вони перетворили на неприступне військове укріплення, алілуя.
Далі на північ спалахнули нові пожежі на півдні Мейну, але, з Божої ласки, полум’я не поширилося за межі ділянки завширшки двадцять п’ять миль. Солдати Христові з Нью-Гемпширу заприсяглися, що протягом тижня вишлють понад сотню людей та дюжину пожежних автівок. Гранд-капрал Єн Юдовбивця тісно спілкується з лісовими службами у Мейні і готовий прийти на допомогу кожному, хто прийняв правду його божественних одкровень, слава йому. Гранд-капрал? Раніше він обіймав посаду губернатора, та й ім’я його було Єн Юдовбіц.
Повернувся хор хлопчиків і затягнув щось латиною.
Коли Гарпер підвела погляд, то побачила Ніка, який сидів з іншого боку сходів, притискаючи коліна до грудей.
«Гарно тут, — мовила вона, але не словами, жестами. — Я люблю теплі ночі. Майже як літо».
Хлопчик кивнув, злегка, ледве припіднявши підборіддя над колінами.
«Їсти мусимо ми, — показала вона, розуміючи, що вдається їй це кепсько. — Я знайду їсти. Принесу сюди. Не хвилюйся, якщо мене скоро нема».
Нік захитав головою.
«Я знаю, де тут їжа, — відповів він їй своїми виразними, промовистими жестами. — Ходімо».
Він підвівся і повів її до кладовища.
3
Якийсь час вони простували стежкою, що тягнулася позад кладовища. Тоді Нік завернув між надгробків, рушивши через високі зарості трави. Спинився хлопчик біля старої кам’яної плити, грубої та сіруватої, на якій значилося «МАКДЕНІЕЛС». Він присів і доторкнувся краю надгробку. Гарпер розгледіла намальовану яскраво-червоною фарбою риску.
Нік підвівся і попрямував далі — Гарпер попленталася слідом. Біля синьої мармурової плити, що вшановувала життя такого собі «ЕРНЕСТА ҐРЕЙПСІДА», Нік схилився, вказав на ще одну червону риску, а тоді багатозначно подивився на Гарпер.
І на пальцях пояснив:
«Лак для нігтів».
Раптом Гарпер на думку зринула одна з найперших дрібничок, які зникли в таборі: пляшечка червоного лаку для нігтів, що належала близнятам Нейборс. Сестри тоді подумали одна на одну, що спричинило до чималої сварки.
Нік вів її далі горбуватою зеленою землею. Повсюди на цвинтарі росла висока трава. Гарпер подумала, що до середини червня з-під розбуялої дикої зелені буде видно хіба що найвищі постаменти. Але прикрим їй це аж ніяк не видавалося. Для Гарпер розсип польових квітів та жмути мурави несли в собі значно більше краси, ніж свіжоскошений газон у парку.
Вони підійшли до склепу, білокам’яні стіни якого тонули в заростях плюща та смарагдового листя. На вхідних дверях був викарбуваний капітанський штурвал, а попід ним красувалося ім’я — «О’БРАЄН». Невелика каменюка, на якій виднілася ще одна риска, виведена лаком для нігтів, тримала двері трохи прочиненими.
Нік навалився на двері плечем — вони піддалися, зі скреготом відчиняючись досередини.
У склепі зовсім не було світла, і Гарпер пошкодувала, що не захопила ліхтарика: в гаражі десь та й мав би бути. Нік хутко рушив до однієї з кам’яних трун навпроти стіни. Кінчик пальця в малого спалахнув, порснувши цівкою блакитно-зеленого полум’я. Він запалив ним рядок свічок, більшість з яких вже давно потанули, обернувшись на деформовані недопалки, а тоді помахом загасив вогонь.
На одній з трун покоївся саквояж Гарпер. З ручки звисав золотий медальйон Еллі. Щойно побачивши «Портативну маму», Гарпер відчула, як на душі їй потеплішало. Почуття було таким, наче вона зустріла хлопця, котрий припав їй до душі силу-силенну часу тому — можливо, ще у старшій школі, — і побачила, що він і досі привабливий, після стількох років.