Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?

Винятково важливим наслідком відходу держави від управління економікою стала втрата в ході реформ малих підприємств, що породило в Аргентині гострі соціальні проблеми та підірвало внутрішній потенціал накопичення й розвитку. Сприятливий з точки зору лібералів інвестиційний клімат не дав помітного приросту прямих інвестицій у реальну економіку. Інвестори віддали перевагу операціям на фінансовому ринку. Спекулятивний капітал підім’яв під себе виробничий.

Аналогічна ситуація складається в Україні. Якщо відповідно до бюджету відбудеться приватизація найбільших підприємств, зовнішній борг повинен зменшитися. Однак досвід Аргентини засвідчує, що це тимчасовий успіх. Потрібно, щоб промисловість почала працювати. Досягти цього не дасть банківська система, яка продовжує свої спекуляції й розвиватиме віртуальну, а не виробничу економіку.

Лібералізація імпорту в Аргентині призвела до краху багатьох національних підприємств, звузивши тим самим потенційну експортну базу економіки. Різко зменшилися державні витрати на оборону, охорону здоров’я, науку. Пенсійне забезпечення й охорона здоров’я віддані на відкуп приватному капіталу. Успішні наукові розробки під тиском СІЛА згорнуто, рівень витрат на науку становить 0,3 % ВВП. Величезне безробіття і друге за півріччя скорочення державних витрат (зниження зарплати 140 тис. бюджетників) і підвищення податків у середньому майже до половини зарплати, здійснені на вимогу МВФ, переповнили чашу терпіння людей. Можна впевнено сказати, що контроль МВФ та іноземного капіталу над економікою й фінансами Аргентини призвів до втрати нею політичної самостійності.

Провал неоліберальних реформ Міжнародного валютного фонду, інших фінансових інститутів та зовнішньоекономічної політики США в країнах Латинської Америки і СНД викликає критику, адже їх підступність очевидна. Особливо промовиста відвертість професора Гарвардського університету Джеффрі Сакса, авторитетного серед запеклих прибічників неолібералізму, включаючи методи “шокової терапії” в латиноамериканських країнах. Аналізуючи причини й наслідки фінансових криз у Бразилії та Росії, він вважає головним винуватцем МВФ, який “занадто турбується про інтереси Уолл-стріту”. За його словами, “багато інвесторів готові тікати в паніці з Бразилії та інших країн Латинської Америки. Ніщо так не спровокує масовий вихід з регіону, як гучний провал політики, підтримуваної Вашингтоном”. Економічний протекціонізм для США й необмежена свобода торгівлі за межами країни — складова частина “кулачного права”, сповідуваного вашингтонськими керівниками. “Нині Сполучені Штати покликані відігравати керівну роль — бути організатором світу і прогресу”. Ці надвеликодержавні слова завершують підписану Клінтоном, екс-президентом США, передмову до опублікованого щорічного документа Білого дому, названого “Стратегія національної безпеки для нового сторіччя”.