Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?
- Автор: Сенченко Николай Иванович
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-245-4
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації?». Краткое содержание книги:
Важливо для автора (як, звісно, й для більшості української людності), чи прозріє нарешті так звана політична еліта країни, аби побачити далеко не завжди благородну діяльність колоніальної адміністрації, що часто маніпулює навіть представниками державних органів.
Глибоко аналізуючи це питання, вчений-дослідник залишає його відкритим, він запрошує до роздумів над ним своїх співвітчизників, яким небайдужа доля Вітчизни й по-справжньому дорога її незалежність.
Для фахівців з теорії та історії управління суспільством, а також для широкого загалу читачів.
Повчальна історія Індії. Наприкінці XVIII ст. вона виробляла сталі стільки ж, як і вся Європа. Британські інженери в 1820 році вивчали передові методи індійських сталеплавильних заводів, намагаючись подолати “технологічний розрив”. Коли розпочався залізничний бум, Бомбей споруджував паровози на конкурентоспроможному рівні. Але безжалісна доктрина вільного ринку зруйнувала ці сектори індійської промисловості. Так само як раніше вона зруйнувала текстильну промисловість, суднобудування та інші види індустрії, що на той час вважалися передовими. Проте СІНА і Японія уникнули європейського контролю й зуміли запозичити британську модель втручання держави в ринок.
Через століття після того як Англія звернулася до однієї з форм ліберального “інтернаціоналізму” тим же шляхом пішли й США. За 150-річний період протекціонізму та насильства США перетворилися в найбагатшу й наймогутнішу країну світу, подібно до Британії, вони стали гравцем на економічному просторі, де могли отримати перемогу над кожним конкурентом. Ці перемоги обумовлювалися тим, що, як раніше Англія, Вашингтон застосовував силу для придушення розвитку інших країн. У Латинській Америці, Єгипті, Південній Азії та в інших країнах світу такому розвиткові треба було стати “наздоганяючим”, а не “конкурентним”. Відбувалося також широкомасштабне державне втручання в торгівлю. Так, допомога за планом Маршалла пов’язувалася із закупівлею американських сільськогосподарських продуктів, що уможливило збільшення частки США у світовій торгівлі зерновими з менш як 10 відсотків до війни до понад 50 відсотків у 1950 році; водночас експорт зерна з Аргентини скоротився на дві третини. Американська допомога “Хліб для світу” також використовувалася для субсидій у сфері агробізнесу в США і поставок американського зерна; така політика відігравала роль одного із засобів боротьби з незалежним розвитком інших країн. Такими засобами фактично було зруйновано зернове господарство Колумбії, що стало одним із факторів зростання її наркоіндустрії.
І так повсюди. Текстильна промисловість Кенії зазнала краху в 1994 році. Тоді адміністрація Клінтона нав’язала їй квоту, і це перегородило країні шлях для розвитку. “Африканських реформаторів” попередили, що їм слід і далі рухатися шляхом “реформ вільного ринку”, здійснюючи політику в торгівлі й інвестиціях, що відповідала вимогам західних інвесторів.
І це тільки деякі з безлічі ілюстрацій.
Проте найбільші відхилення від доктрини вільного ринку в країнах, що успішно розвиваються, зокрема і в США, полягають в іншому. Один із основних постулатів теорії вільної торгівлі проголошує, що державні субсидії не допускаються. Так, після Другої світової війни лідери американського бізнесу вважали, що без державної підтримки американська економіка рухатиметься назад — просто депресуватиме. Вони наголошували на тому, що високорозвинена промисловість, зокрема авіаційна, “не може задовільно існувати в конкурентоспроможній економіці без субсидій, що ґрунтується лише на вільному підприємництві” і “уряд — єдино можливий її рятівник”.
Після війни провідні газети й журнали визнавали, що система Пентагону — найкращий спосіб перекласти витрати на суспільство. Вони розуміли, що соціальні витрати могли б відігравати й стимулюючу роль. Хоча це не прямі субсидії для корпоративного сектору, тому що вони є перерозподільними. Військовим витратам не властивий жоден із цих “недоліків”. Вироби військової промисловості також легко продавати. Секретар президента Трумена з військово-повітряних сил висловив це дуже просто: нам не слід вживати слово “субсидія”; ми повинні вживати слово “безпека”. Він переконаний, що військовий бюджет здатний задовольнити потреби авіаційної промисловості. Одним із наслідків цієї політики стало те, що авіація тепер є провідним сектором експорту США і джерелом найбільших прибутків.
Так само Клінтон підтримав “Боїнг”, назвавши його взірцем для компаній в усій Америці. Це призвело до того, що літакобудування в США належать переважно двом фірмам, “Боїнг-Макдональд” і “Ейрбас”, кожна з яких зобов’язана своїм існуванням та успіхам широкомасштабній державній підтримці. Така ж модель переважає у виробництві комп’ютерів і взагалі в електроніці, автоматиці, біотехнологіях, засобах комунікації, а фактично — майже в кожному секторі економіки, що динамічно розвивається.