Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
У Європі ніколи так палко не захоплювалися жіночими грудьми, як за часів Середньовіччя. Відмінність між одягом для чоловіків і жінок ставала дедалі суттєвішою, і одежу почали моделювати відповідно до тіла. Корсети, що шнурувалися навколо талії, лінія шиї перемістилася нижче, через те увагу концентрували на персах92. У середньовічній поемі «Роман про Троянду» є напучування щодо того, як правильно підтримувати груди:
Якщо її груди занадто важкі, вона мусить узяти шалик чи рушник, зав’язати його на висоті грудей і обперезатися навколо ребер, зафіксувавши голкою з ниткою або вузликом; тоді вона буде активна у грі93.
У чотирнадцятому столітті ввійшли в моду корсети та інші подібні предмети одягу з метою припасувати тіло до потреб часу. Верхня частина тіла, і бюст зокрема, туго зашнурували, а згодом добралися й до нижньої частини тіла відповідно до нових вимог моди. Не лише жінки, а й чоловіки намагалися увиразнити свій силует, робили набивки під одягом, використовували для цього китовий вус, подушечки, плечики, так звані push up – об’ємні вставки для корекції фігури тощо, як того вимагали стандарти краси та певного середовища.
У другій половині п’ятнадцятого століття в Європі ввійшло в моду декольте. Красуня Агнеса Сорель, відома як коханка короля Франції Карла VII, презентувала цю моду при французькому дворі приблизно 1450 року. Мода поширилася й поза межами королівства, жінок надихнув приклад куртизанки, про що свідчать художні картини тієї доби. На полотні анонімного художника зображено жінку в довгому чорному платті та злегка розстібному бюстьє, з якого проглядаються оголені груди. Її благочестиві опущені додолу очі дуже контрастують із декольте, що видовжується аж до лінії талії.
Жінки-аристократки наслідували цей сміливий приклад, про що свідчать портрети шістнадцятого століття: художники увіковічнювали багатьох з них у своїх творіннях з однією оголеною груддю, а деколи й із двома. У багатьох європейських суспільствах оголені перса, до речі, сприймали спокійніше, ніж тепер: до дев’ятнадцятого століття виставлені напоказ ноги, лікті чи плечі вважали сміливішим жестом, ніж демонструвати груди94.
У сімнадцятому столітті духовенство застерігало, нібито диявол гніздиться в тому місці, де починається декольте. Те, що жінка оголює перса та тіло, демонструючи плечі й соски, один канонік 1635 року порівняв із раком тіла: «Так-так, у цьому столітті ми покінчили з відкритими серцями й оголеними грудьми. Однак там, де виглядають безсоромно розхристані груди, прозирає Пекло». У популярному памфлеті «Справедливе та своєчасне засудження оголених грудей і плечей», написаному абатом Жаком Буало, «серйозним і вченим папістом», перекладеному з французької та опублікованому у Лондоні в 1678 році, автор особливо не схвалює жіночу «наготу» в церкві:
Добре подумайте, дами! Чи хочете ви, щоб ваші перса стали тим кублом, у якому ховатиметься диявол, перса до ліжка змагатиме, а соски сірниками служитимуть, що розпалять вогнище Пекла.
Жінки з’являються з нагими персами не лише у власній домівці, а й на балах, на вулицях, прогулянках. Є й такі, що зухвало приходять образити Ісуса Христа до підніжжя престолу. Так, ніби Диявол діє від їхньої особи… вони приходять, аби ранити погляди більшості невинних, відкритих чоловіків і переслідувати їх до самої смерті. Тих, що ще слабкі та вагаються стосовно доброчесності… Чоловіки шукають прихисток у церкві, куди Сатана скеровує жінок: у цій образливій наготі грудей, рук, плечей. Вони наступають, спричиняють шкоду й керують тими, хто прагне безпеки. Відтак допомагають Дияволові торжествувати в місцях, призначених для тріумфу Ісуса Христа95.
Аби втихомирити зростаюче невдоволення, багато жінок одягало вуаль, яка трохи закривала глибоке декольте під час походу до церкви. Однак декольте не втрачало популярності, набувало овальної та квадратної форми, з глибшим чи мілкішим вирізом, з облямівкою по краях і прикрасою на грудях. Про відому коханку короля Людовика XIV маркізу де Помпадур розповідали, буцімто вона носила таке глибоке декольте, що її груди норовили випасти з тісних оболонок, коли вона перехилялася через ложу в театрі96.
Міщанський клас, що дедалі міцнішав, засуджував цю розгнуздану моду серед знаті та придворних. Міщани протистояли старому перерозподілові влади й перебували на боці незаможних прошарків суспільства. Після Французької революції, особливо в дев’ятнадцятому столітті, європейський соціум став манірнішим. У платтях з’являються високі штивні коміри, застібнуті брошкою цнотливості. Руки і ноги прикриті навіть улітку. Можливо, у такий спосіб біла шкіра зберігала блідий відтінок, що особливо цінився за тих часів. Жіноче тіло у вікторіанській Англії становило, з одного боку, об’єкт табу, а з другого – одержимості97.